|
20 червня (3
липня):
„Берислав. В останньому думському засіданні
було ухвалено: для зведення кінців розладнаного міського клопотання
[так у тексті, можливо, вірно „господарства". - Упор.] звернутися до
позики у 15 тисяч карбованців. Таким чином, „охрімовий кошторис"
починає репатися по усім швам, і місто вимушене закабалити себе
боргами, аби виконати цей кошторис. Але ж борги треба-ж буде платити
коли-небудь, а чим-же їх покрити, коли прибутків і на поточні
витрати на вистачає! Доведеться знову позичати, а там іще й іще і
т.д. до повного банкрутства. Чи наші отці міста можуть усерйоз
вірити фантастичній маячні заправилам міського банку, що пообіцяли
думі ціле багатство (на папері, усе звісно), - якщо дума дасть цим
заправилам ще 10 тисяч карбованців для розширення операції банку. І,
адже ж, знайшлися серед гласних такі наївні панове (а може бути що
прикидаються наївними), котрі повірили у цю фантазію і узялися інших
переконувати так успішно, що дума, не устигнувши гарненько продумати
поспішила заради такої „корисної справи" зробити ухвалу про нову
позику у 10 тисяч крб. Спеціально для добування тих баришів,
обіцянками яких були піймані на гачок легковажні татоньки міста. Ну,
аби ще були у міста вільні кошти, чого-б не ризикнути 10-ма тисячами
для здійснення хоча-б і ризикованих дослідів банківських
диво-богатирів, у яких рука свербить від майбутніх баришів; але ...
заставляти землю для цієї забави і при цьому втрачати понад 10 % при
реалізації заставних листів (рахуючи і витрати) - це уже вершина
легковажності. Що наші отці міста погані фінансисти - це вони уже
багато років доводили, хоча-б у справі з „охрімовим кошторисом", але
коли вони і далі так легко будуть удаватися до системи позик для
подібних банків - експериментів, то обиватель...може спати спокійно,
особливо, якщо він так чи інакше причетний до банку, або якщо йому
удалося прихопити тищонку-другу „дешевих" грошей з міського банку
(заправили банку обіцяють зробити диво: вони бажають „збагатити"
міську касу, стягуючи не більше 8 % за гроші, які місту будуть
коштувати 7 1/4 %! - У тому само думському засіданні було скасовано
попередню думську ухвалу про скасування кладовищної комісії, яка
знову обрана у тому-ж складі; цим дума виправила свою помилку і
посоромила підпільних інтриганів".
27 червня (9
липня):
ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ
В.[ельмишановний] д.[обродію], п.[ане]
редакторе!
З приводу уміщеної у № 1515 „Юґа"
кореспонденції з Берислава, не відмовте надрукувати у поважній
газеті нижчезазначене. Бериславський міський громадський
Санжаровського банк був заснований на капітал, офірований задля цієї
мети покійним Дм.[итром] Дан.[иловичем] Санжаровським, і місто не
витратило із своїх коштів на нього ані копійки. А зараз,
пропрацювавши 5 міс., банк роздав 45000 крб. за векселями, що
більшою частиною не перевищують сумою 100 крб. тобто роздав 45000 к.
населенню, яке раніше перебувало повністю у ціпких руках хлібних
торговців, які субсидували його грошима до зняття урожаю і, які
розплачувалися з кредиторами не грошима, а хлібом. Ст.42
норм.[ативного] пол.[оження] про міськ.[і] гром.[адські] банки
установлює норму для видання зобов'язань міськими банками, а отже, і
для видання позик суми, що дорівнює власному капіталу банку,
збільшеному у 5 разів (для нашого банку 50000 к.) Таким чином, банк,
роздавши уже 45000 к., повинен бути відмовляти потребуючим у
кредиті, не досягнувши тієї мети, задля якої він, головним чином,
заснований: здешевити кредит, зробити його приступним для дрібного
хлібороба і цим знищити укорінену у нас систему постачання грошима
землевласників приватними особами на обтяжуючих умовах. Саме це й
збудило правління банку прохати у думи позики на 10000 к., на що
дума, за виключенням гласного, висловила відкритим балотуванням
одностайність. Далі п.[ан] кореспондент іронізує з приводу того, що
банк, беручи 8 відс.[отків] за деякими позиками „збагатить" за
словами правління, міську касу своїми прибутками. Ніколи нічого
подібного правління не обіцяло місту. Воно лише говорило, що банк
буде у змозі погашати позичений у нього капітал своїми прибутками, а
тільки через кілька років, розвинувшись та укріпившись, допомагати
місту у його чималоважкому господарстві. Коли узяти баланс банку, то
навіть для непосвяченої людини стане очевидним, що за нормальної
течії справи він заробить цього року (для нього першому і
найважчому, оскільки % за позиками надходять усього за 8 1/5 міс.) -
700 - 800 крб. Проста арифметична викладка: коли за 8 1/2, оперуючи
60 000 к., банк заробить чистих 700 к., то скільки він може
заробити, оперуючи 120,000 к. 12 місяців при тих само витратах?
Вирішіть, п. кореспондент! Уся суть у тому, що, отримавши 10000 к.
банк буде працювати не лише цими 10000 к., а 10000. 5 + 10000 =
60000 к., а платити 71/4 відс. буде усього за 10000 к. Стосовно ж
того, що обиватель, який ввірив свої гроші міському банку, - як
рафінує усе той-само п. кореспондент у гострослів'ї, - може спати
спокійно, про це не може йти й мови, оскільки міські банки
перебувають під строгим контролем і уряду, і міського
самоврядування, і внески до нього забезпечуються усім надбанням
міста.
Правління банку."
1 (14) липня:
„КЛОСТЕРДОРФ,
нім.[ецька] к.[олонія] Херсонського повіту
Суд Лінча
В один з червневих вечорів троє невідомих
чоловіків з підводою зупинилися ночувати неподалік від нашої
колонії. Люди ці здалися поселянам підозрілими. Їх привели до
сільського управління для пред'явлення паспортів, яких у них не
виявилося, а на питання вони давали ухильні відповіді. Випадково
хтось з них упустив солідну колекцію ключів. Поселяни пішли
обшукувати підводу, на котрій приїхали підозрілі люди, і знайшли
різні інструменти, які використовують злодії. Тоді поселяни,
остаточно переконавшись, що мають справу з конокрадами, кинулися на
них як звірі, били їх підборами, звалили на землю, топтали їх ногами
по животу, так що нещасні жертви ледве-ледве живими були виведені із
сільської розправи і відправлені до волосного правління. У цій
сумній історії особливо прикро те, що і жінкам і навіть дітям
дозволялося бути присутніми при звірячій розправі, при тому з
людьми, можливо, безневинно постраждалими. Разом із стогоном і
несамовитими криками нещасних чутно було загальне радіння
інквізиторів і глядачів, як при неймовірному торжестві!.."
2 (15) липня:
„БІЗЮКІВ МОНАСТИР.
Перенесення тіла І.П.Блажкова.
25 червня минулого року помер і похований у
своєму маєтку наш найближчий сусід і старожил, усіма шанований Іван
Прокопович Блажков. З дозволу вищих властей у минулу неділю
відбулося перенесення тіла його у Григоріє-Бізюків монастир, для
ховання на монастирському кладовищі. О четвертій годині ранку був
відряджений ієромонах з ієродияконом із співаками до маєтку
Блажкових, де ним була відслужена панахида, після якої послане
духівництво з корогвами і співаками супроводжувало останки померлого
увесь шлях до монастиря: як духівництво, так і рідні І.П.[Блажкова]
увесь 7-верстний шлях йшли пішки. Біля св.[ятих] воріт обителі гріб
з тілом померлого був зустрінутий братією монастиря на чолі з
намісником, і ігуменом Феодосієм. Народу було маса. Після літії гріб
був занесений до церкви, де здійснена була заупокійна літургія і
після неї панахида, під час якої ієромонах Іринарх сказав слово.
Після закінчення панахиди гріб з останками був піднесений до склепу.
Перед опусканням тіла до могили, виголосив промову завідувач
монастирської лікарні Н.Ф.Ногачевським була виголошена наведена
нижче промова [так у тексті; промови у газеті немає .- Упор.]. Після
закінчення усієї церемонії ріднею померлого у готелі монастиря була
влаштована закуска для духівництва і почесних осіб та для усієї
братії поминальний обід".
3 (16) липня:
„БЕРИСЛАВ.
Бродіння умів.
До Берислава прибув відряджений з Тифлісу17
підполковник корпусу військових топографів В.М.Черданцов з кінною
командою нижніх чинів кримського дивізіону. Поява до нас цього
маленького військового загону викликала у нашого гамірного населення
багато балачок і пересудів і не на жарт зайняло уми бериславців,
котрим у своєму місті доводиться бачити не більше одного солдата на
протязі десятка років. А тут, хіба жарт, прибув підполковник, та ще
й з кінною командою. „Буде війна"...вирішили між собою з цього
приводу політикани-бериславці, але якій державі бериславці оголосять
війну, ще не з'ясовано. Можемо, однак, заспокоїти обивателів і певно
заявити, що ніякої війни не буде, а підполковник В.М.Черданцов
приїхав у Берислав, не маючи геть ніяких войовничих намірів, а з
чисто науковою метою: п.Черданцов прибув до нас ув'язати складену
ним тріангуляцію Таврійської губернії з новоросійськими
тригонометричними вимірюваннями, що прокладені у 1847-50 роках між
47 і 48 паралелями широти, які простягаються від кордонів Німеччини
до річки Уралу. Роботи ці, окрім суто практичного топографічного
значення, мають величезний науковий інтерес, як такі, що дають точні
математичні дані, за якими можна точно визначити розміри і фігуру
нашої планети. Міцно сплячі бериславці і не підозрюють, яке важливе
становище займає наше тихе містечко у точній географічній науці. На
бериславських степах у 1850 р. був виміряний геодезичний базис понад
шести верст довжиною, від якого розгалужуються тригонометричні сітки
на захід, північ, схід і південь. На жаль, усі ознаки попередніх
тригонометричних пунктів, кам'яні підмурки, знищені неосвіченими
шукачами скарбів, що сприймають кожен курган з якоюсь відміткою за
сховок незліченних багатств, і бездумно їх розкопуючи; при цьому
по-варварськи знищується цінне наукове багатство - центри
тригонометричних знаків, на визначення яких витрачається багато
праці і грошових коштів із скарбниці. Вельми прикро, що інтелігентні
представники нашої адміністративної влади не уживають заходів до
убезпечення тригонометричних знаків від різних темних і неосвічених
шукачів скарбів.
Відзначу насамкінець той сумний факт, що наш
Берислав зі своїми обивателями і муніципалітетом не виказали геть
ніякої уваги прибулим до нас з далекого походу рідкісним гостям. Аби
хоч нижніх чинів пригостили. Звичайно, справа не у частуванні, а в
увазі і у виконанні прямого обов'язку - гостинності".
16 (29) липня:
„СТАРОШВЕДСЬКЕ,
шведська кол. Херс. п.
Притулок для хворих.
Як уже відзначалося на шпальтах „Юґа",
клопотання сестри милосердя Емми Екарстедт про відкриття у нашій
колонії притулку для хворих задоволене херсонським повітовим
зібранням. Але з-за тієї обставини, що у Старошведському під рукою
не було придатного будинку для притулку, п-ні Екарстедт порушено
було питання про будівництво на офіровані кошти відповідного своєму
призначенню будинку, відведенні місця для будівництва, і щоб, окрім
того, громада зі свого боку за безкоштовний нагляд і безоплатне
утримання хворих надавало-б і якусь матеріальну підтримку, як-ось:
доставляння води і опалення, привезення потрібної кількості каменю
на місце будівництва, обнесення місця тином і т.д. Але, не дивлячись
на те, що запропоновані п-ні Екарстедт умови вельми скромні і зовсім
не обтяжливі для громади, тим паче, що у неї є понад 100 саж. битого
каменю і надлишок дров та соломи, не так і легко було заручитися
згодою необхідних 2/3 голосів. Як завжди водиться, зловредні люди не
забули проявити свою огидну діяльність розповсюдженням брехливих
чуток стосовно притулку. І довго-б ще уболівальники суспільства
гальмували справу, аби земський начальник 10 діл.[ьниці] п. Б.
особисто на сході не роз'яснив усю користь притулку, після чого і
громада ухвалою виявила повну згоду. І так, завдяки лише сприяння п.
земського начальника, у нас восени почнеться будівництво будинку для
притулку. Сестрі ж милосердя п-ні Еммі Екарстедт за любов до
ближнього побажаємо успіхів і здоров'я".
30 липня (12
серпня):
„БЕРИСЛАВ.
Шкільні справи.
Давно назріле питання про відкриття у
Бериславі жіночого професійного училища, у якому дівчата
придбавали-б окрім загальних відомостей ще й знання, необхідні у
житті для кожної господарки, наближається до кінця: проект статуту і
програми, спеціально для цього училища вироблені у принципі, уже
схвалені міністерством нар.[одної] осв.[іти], і лише деякі деталі
затягнули справу. Наша управа, за звичаєм, не те написала, що
потрібно, і сплутала цифри у кошторисі проектованого училища,
унаслідок чого проект повернений для виправлення, і бериславці,
завдяки цій канцелярській недбалості, вірогідно, ще не скоро
побачать давно очікуване училище. За те пощастило нам щодо
прогімназії: не жадано - не гадано, раптом, завдяки лише енергії і
заповзятливості пп. Парамонових, ми маємо приватну жіночу
прогімназію. Ми давно уже через „Юґ" запрошували інтелігентних
працівниць, які вичікують у великих центрах рухів води, жалувати до
нас у ведмежі закутки для насадження освіти. Тепер це питання
розрішилося і, як треба було чекати, цілком задовільно як для
підприємниці, М.Д.Парамонової, так і для публіки, яка у захопленні
від того, що тепер уже немає сумної необхідності відправляти у чуже
місто, у чужі сім'ї своїх маленьких дівчаток. Вітаємо добре
починання п-ні М.Д.Парамонової і передбачаємо йому повний успіх, тим
паче забезпечений, що на чолі справи стоять такі досвідчені
педагоги. Нам здається, що і Каховка віддасть перевагу тепер
виховувати своїх дівчаток під рукою у Бериславі, де і дешевше і під
постійним батьківським наглядом".
2 (15) серпня:
„КАЧКАРІВКА,
Село Херсонського повіту.
Страйк хліботорговців. Пожежа.
З улаштуванням тут під'їжджого шляху треба
було б очікувати великого пожвавлення у хлібній торгівлі, але
хлібопромисловці на збиток виробникам улаштували між собою так
званий „синдикат", чи швидше страйк, забезпечуючи один одного
відомим завдатком, аби купувати за дешевими цінами зерновий хліб.
Така купівля украй несприятливо відбивається на матеріальному
добробуті [в оригіналі: „благосоставе". - Упор.] селян. Не завадило
б кому треба звернути увагу на такий небажаний порядок.
Опівночі 24 липня зловісний сполох, який
пролунав над селом, стривожив мирно сплячих селян, стомлених денною
працею - молотінням і возінням хліба. Виявилося, що спалахнула
пожежа у селян Коломійця і Полузенко. Завдяки лише сильному вітру,
що дув у протилежний від села бік, пожежа обмежилася двома нежилими
приміщеннями, скиртою пшениці та інш. дрібним господарством на суму
до 300 крб. До речі кілька слів про нашу пожежну валку. Усі
вогнегасні приналежності наших гасників, складаються з одного
брандсбою, що-ж стосується брезентів, щитів і т.д. про них у нас не
мають ані найменшої уяви. Зрозуміло тому, наскільки успішно і швидко
проводиться у нас гасіння пожеж".
„МЮЛЬҐАУЗЕНДОРФ18,
німецька колонія Херсонського повіту.
Треба будувати школу.
Одним з найнагальніших питань нашої колонії,
на протязі уже кількох років є питання побудови нового шкільного
будинку. Будівля, яку зараз займає училище, у санітарному відношенні
зовсім не відповідає своєму призначенню, що й не дивно, оскільки
воно, власне кажучи, не збудоване для школи, а для сільського
управління. Воно надзвичайно тісне і низьке, тому й темне. Про
квартиру учителя нічого й говорити: коли не рахувати колишню
кордегардію, то учитель наш має усього одну кімнату і кухню
незавидних розмірів. Хоча у нашій колонії дітей шкільного віку є не
менше, аніж у сусідній кол.[онії] Шланґендорф, але учитися можуть
лише 50 - 60, багатьом же, з-за нестачі місць, учитель вимушений
відмовляти у прийнятті; чимало хто відвідує школу лише 1 - 2 роки і,
таким чином, не можуть бути достатньо підготовлені до конфірмації і
у такий короткий час засвоїти російську мову. Аби усе ж устигнути
щось зробити, учитель веде заняття від 8 год. ранку до 4 - 5 год.
вечора, нерідко (узимку) з перервою лише на обідній час у 1 - 1,5
год. Таке не по мірі довге перебування учнів у тісному приміщенні із
затхлим повітрям украй небажано, оскільки шкідливо відгукується на
здоров'ї дітей. У минулі часи були слабкі спроби допомогти горю,
складена була навіть ухвала про будівництво нової школи, але не
вистачало енергії, - може бути, навіть більше аніж коштів. У
поточному ж році, з огляду на рясний урожай, не важко б вишукати
кошти на будівництво шкільної будови; варто побажати, аби п.[ан]
староста більш енергійно узявся б за цю корисну справу".
6 (19) серпня:
„КАЧКАРІВКА,
с. Херсонського повіту.
Дорожнеча м'яса.
- Візьми, будь-ласка, 13 коп.
- Ні, дешево.
- Ну, 14 - адже м'ясо незавидне.
- Ні, вгодно 15 - к., а як ні, то й не треба
- зиску немає.
- Та Бога бійся. - Адже за це м'ясо і 13 к.
цілком достатньо для покриття витрат і виторгу баришу. Дивися - воно
схоже на зайчатину.
- Ти сам на зайця схожий, відповідає
різник-селянин. - якого ще треба, - які гроші, таке й м'ясо...
Такі сцени можна дуже часто спостерігати між
покупцями і селянами-різниками, що продають (утім не щодня) м'ясо у
Качкарівці. Дивна справа: євреї, які привозять дуже гарне м'ясо з
сусідніх сіл, находять вигідним продавати його по 12 і 11 коп., а
наші качкарівчани не знаходять цього можливим. Очевидячки, у них
мета пожити до пори до часу прямо таки на рахунок інших,
користуючись тим, що ніхто не звертає на це уваги. На м'ясо, таким
чином, ціна далеко не сільська, - але цього мало, - поглянемо на
його якість. Качкарівські селяни-різники ріжуть здорову худобу лише
у рідкісних випадках. Частіше ж вони шастають по околицям і
дивляться, де є віл, який з опухлим боком лежить дня 3, у дворі
господаря, або корова, що упала у кручу і поламала собі кості. Ось
тут з'являються ці „утішувачі засмучених" і купують жертву
випадковості. Дивлячись на сумне обличчя господаря, який
позбавляється єдиної годувальниці корови, вони утішають його.
- Вона у тебе усе одно здохне, а ми її
заріжемо і продамо.
Зійшовшись у ціні, вони забирають напівздохлу
корову і „благословляють її ножем", тобто ріжуть. Міркуйте тепер,
читачу, про якість м'яса. Синє, худе, воно має жахливий вигляд, а
піди купити, просять 15 к. і ні гроша не уступлять, тому, бачте, що
„зиску немає". Але ж які у різника витрати? Промислового свідоцтва
він не має. Ріже сам, нікому не платячи за працю. Здається,
достатньо узяти користі 5 - 7 крб. на штуці, а йому хочеться
отримати неодмінно пів-на-пів. І не дивно, що євреї-різники просять
таку ж ціну, оскільки вони продають гарне м'ясо, платячи різнику,
селянам за зняття шкіри і за привезення худоби, яку купують іноді не
за один десяток верст".
9 (22) серпня:
„БЕРИСЛАВ.
Спектакль.
У середу 6-го серпня у нас у чайній
попечительства про народну тверезість був даний спектакль артистом
Н.І.Тимофеєвим, за участі актора трупи Мейєрхольда - В.А.Рокотова,
Я.Е.Болотіна та інш. херсонських любителів драматичного мистецтва.
Поставлено було: „Діти Ванюшина" драма у 3-х діях С.Найдьонова, і
водевіль „З місця у кар'єр". Гра виконавців, особливо п-на Болотіна,
справила сильне враження на публіку. Гарна була також m-lle
[мадемуазель] Воліна у ролі дружини Ванюшина. Ця молода любителька
грає з великим вогником, тримається вільно на сцені і передає роль
так життєво і яскраво, що глядачі готові сумніватися, чи дійсно п-ні
Воліна любителька, а не заправська артистка. Дуже дружно і жваво
пройшов водевіль „З місця у кар'єр". Викликам і оплескам не було
краю. Матеріальний успіх любителів далеко нижче сценічного, і усього
у касі виявилося 86 крб., хоча, до слова мовити, для любителів такий
збір має вважатися дуже великим".
10 (23)
серпня:
„СТАРО -ШВЕДСЬКА ВОЛОСТЬ.
Херсонський повіт.
Курокрадійка.
Поселянка кол. Клостердорф А.Тейєр
спеціалізувалася у крадіжках домашньої птиці у своїх односельців.
Викрита у цьому художестві, вона постала перед нашим волосним судом
і була присуджена до 30-денного суворого арешту. Рішення суду
затверджено і повітовим з'їздом. Тепер місцеві поселянки
сподіваються, що масове зникнення у них домашньої птиці коли не
зовсім припиниться, то, в усякому випадку, зменшиться".
24 серпня (6
вересня):
„НОВО-БЕРИСЛАВ,
єврейська колонія Херсонського повіту
Негодящі жниварки
Єврейське колонізаційне товариство постачило
у поточному році євреїв-землеробів жниварками через своїх
уповноважених. Гадалося, що отримаються знаряддя високої якості і за
значно здешевленими цінам, а вийшло як раз навпаки: видавалися
жниварки дуже низької якості із старого непридатного матеріалу, а
ціни виставлені високі. Усі, хто отримав у нашій колонії жниварки,
звернулися до уповноваженого „єко"19 п.Любарського з проханням
звільнити їх від непридатного і непотрібного мотлоху і повернути їм
їхні завдаткові гроші і документи, але п.Любарський залишив прохання
землеробів без уваги, неначе мета „єко" полягає у тому, щоб
розповсюджувати серед населення нікуди непридатні знаряддя, які
лягають на них важким тягарем збільшуючи й без того велику
заборгованість колоністів. Тому ново-бериславські колоністи
звернулися з тим само проханням до „єко" (у Петербурзі); в іншому
випадку вони заміряються судом відстояти свої інтереси. Треба
сподіватися, що колонізаційне товариство не забажає опинитися у ролі
відповідача і задовольнить сповна законне прохання землеробів".
26 серпня (8
вересня):
„Князю П.М.Трубецькому дозволено заснувати у
його маєтку при с.Козацькому, Херсонського повіту, практичну школу
підвальних і виноградних робітників з грошовою допомогою від
скарбниці на її утримання по 2 тисячі крб. у рік".
29 серпня (11
вересня):
„У БЕРИСЛАВІ
тимчасово поселився такий, що закінчив
сільськогосподарське училище і може узяти один урок з курсу
середньонавчальних закладів. Адреса: будинок Н.Зевлевера".
„БЕРИСЛАВ.
Освітянські справи.
На розгляд наступної думської сесії внесено
кілька таких головоломних питань, перед вирішенням яких доведеться
гласним не один раз „почухати потилицю". Наприклад, питання про
заміну морехідного класу якимось іншим навчальним закладом. Кілька
десятків років це училище приносило суттєву користь, готуючи
досвідчених моряків для каботажного плавання, - і раптом - сюрприз.
Морехідний клас - це у нас єдине професійне училище, що дає багатьом
біднякам насушний шматок хліба. Чимало молодих людей, які займають
зараз посади шкіперів і навіть капітанів, - вихованці нашого
морехідного училища. Головна його достойність полягає у його
доступності і дешевизні, оскільки воно, що називається під руками:
закінчується навігація, звільняються матроси від служби і йдуть у
морехідний клас: хто починає, хто кінчає курс, а „хто і продовжувать
далі" [так у тексті. - Упор.]. І усе це вдома, між іншим, замість
неробства і розгулу, до якого так пристрасні молоді моряки. Не менш
карколомною для думи проблемою є доповнення у клопотанні міста з
приводу перетворення жіночого початк.[ового] уч.[илища] у 6-класне
професійно-господарське. Тип училища схвалений учбовим комітетом при
мін.[істерстві] нар.[одної] осв.[іти], але для подальшого руху цієї
справи треба доставити дані про те, у якій ступені уявляється
здійсненним переобладнання названого училища з улаштуванням добре
поставленого господарства з усіх намічених спеціальностей і потім:
які добавочні кошти знадобилися-б на організацію спеціальних курсів,
запропонованих проектом статуту училища. Кошти, звичайно,
знадобляться такі, яких наше бідне місто не має, і тому ясно, що для
задоволення цієї пекучої потреби населення повинна прийти скарбниця
на допомогу, тим паче, що місто уже й без того дає на потреби освіти
20 відсот.[ків] свого бюджету. Важко вирішеним тому є і
представлення інспектора нар.[одного] уч.[илища] про кошти
мін.[істерству] нар.[одної] осв.[іти] на приладнання будови
параф.[іяльного] училища для двокласного уч.[илища], тим паче, що за
наявності у нас міськ.[ого] 4-класного уч.[илища], чи не буде
зайвими розкошами для хлопчиків мати ще й 2-класне парафіяльне з
п'ятирічним курсом, коли і без того усі більш здібні учні з
народн.[ого] уч.[илища] вільно вступають прямо до міськ.[ого]
4-класного уч.[илища]. І чи не краще попіклуватися про якнайскоріше
переобладнання нашого єдиного жіночого однокласного училища у вищий
тип початкової школи?"
2 (15)
вересня:
„У маєтку князя Трубецького відкривається з
осені поточного року школа підвальних робітників з субсидією від
міністерства у 2000 крб. щорічно. Днями, за пропозицією департаменту
землеробства, уповноважений А.Шахназаров виїжджає у Козацьке для
надання сприяння у справі улаштування приміщення для зазначеної
школи".
4 (17)
вересня:
„БЕРИСЛАВ.
(Початок гарної справи).
Із задоволенням доводиться відзначити
відрадний для міста Берислава факт відкриття у нас приватної жіночої
прогімназії п-[а]ні Парамонової. 31-го серпня відбувся урочистий
молебень при повному складі учнів і у присутності кращих громадян
м.Берислава. Заповітна мрія більшості населення міста, яке украй
потребувало середній учбовий заклад, нарешті отримала втілення.
Настільки відчувалася у нас потреба у прогімназії - можна
висновувати уже потому, що першого ж тижня, після дозволу п.[ана]
попечителя округу відкрити у нашому місті прогімназію, надійшло до
сотні прохань про прийняття дітей до ново-улаштованого навчального
закладу. Матеріальне існування нової прогімназії цілком забезпечено.
Сподіваємося, що і навчально-виховна частина її безсумнівно буде
поставлена на потрібну висоту. Педагогічний досвід головних її
керівників може служити вірною і кращою запорукою гарного успіху
початої справи. Прогімназія відкрита у складі двох підготовчих і
трьох основних (1, 2 і 3-го) класів, при повному педагогічному
складі викладачів, затверджених попечителем учбового округу. У
прогімназії будуть проходитися усі навчальні предмети, належні по
курсу прогімназій міністерства народної освіти. Окрім, того з
початку навчального року буде запроваджено практичне навчання дітей
французькій мові, для чого буде відведено кілька годин на тиждень, з
таким розрахунком, щоб учениці до кінця 1-го навчального року могли
б вести звичайну розмову французькою мовою. Практичне навчання
французькій мові безкоштовно для учениць. З початку цього ж року
запроваджується навчання музиці (гра на піаніно). Крім того, у
програмі з початку цього ж року запроваджується викладання співів і
рукоділля: шитво, в'язання, кроєння, філейні роботи тощо. Склад
викладачів наступний: законоучитель - настоятель Воскресенського
собору М.Турчановський, викладач російської мови інспектор міських
училищ В.Парамонов, учителька французької мови (вона ж і музики) яка
закінчила безансонську академію (у Франції) М.Ліоте, інших предметів
- домашня наставниця Л.Фогель, яка закінчила з золотою медаллю 8 кл.
херсонської 2-ї жіночої гімназії, домашня наставниця О.Фальман, яка
закінчила ту само гімназію із срібною медаллю, П.Криштальов, який
має від академії мистецтв атестат на право викладання малювання.
Крім того, допущені з відповідною підготовкою й освітнім цензом
викладачі співів, рукоділля та інш. Дай Боже новому освітньому
закладу повного успіху. У добрий час!
5 (18)
вересня:
„На урочисте богослужіння у Бізюковому
монастирі, поблизу Херсона, з нагоди 100-річчя його заснування,
приїздить 8 чи 9 вересня високопреосвященний Іустин, архієпископ
херсонський та одеський, у супроводі частини соборного духівництва.
З Одеси високопреосвященний Іустин рушить до Херсона, де відвідає
підвідомчі заклади, а затим разом з преосвященним Киріоном,
єпископом новомиргородським, рушить з Херсона до Бізюкового
монастиря".
„ЛЬВОВЕ,
кол.[онія] Херсонського повіту.
Результати урожаю.
Результати урожаю цього року загалом
задовільні: ячмінь з дес.[ятини] - 60 - 80 п.[удів], пшениці - 35 -
50 п, жито й озима пшениця - 20 - 40 пуд. Середній розмір урожаю
приблизно - сам-десять. Суха осінь минулого року у зв'язку з
бездощів'ям ранньої весни гибельно впливали на зростання озимини,
чому і результат урожаю озимини нижче-середній. Досвід минулого року
вочевидь доводить, що у сушу сіяти вельми ризиковано: осінні сходи
мають немаловажливе значення на результати наступного услід за тим
урожаю. Нині, не дивлячись на вересень, що наступив, коли зазвичай
відбувається осіння сівба, селяни ще й не думають про це, очікуючи
благодійного дощу, і якщо такий не піде у достатній мірі, засівна
площа озимини значно скоротиться".
6 (19)
вересня:
„БЕРИСЛАВ.
„Відкриття прогімназії.
У неділю 31 серпня відбувалося урочисте
відкриття приватної прогімназії М.Д. та В.С. Парамонових. Після
звичного молебна, на якому були присутніми, окрім учениць та їх
батьків, також і почесні гості, люб'язні господарі справи, М.Д. та
В.С. Парамонові, запропонували гостям, які зібралися на торжество,
скромне частування, при чому не обійшлася справа і без шампанського
і відповідних тостів та починань. Учениці, у числі біля 100 осіб,
явилися на молебень у новій, доволі гожій формі, що якнайкраще
імпонувала тому душевному настрою чистої дитячої радості, яка
світилася на їхніх личках. Про батьків нічого й говорити: їх радість
зрозуміє усякий, кому доводиться віддавати своїх діточок у чуже
місто, у чужі сім'ї на виховання. Усі присутні дружно вітали і щиро
дякували пп. Парамонових за їх добре починання, за ініціативу, за
матеріальні витрати на цю добру справу. Квартира багата на світло і
повітря і облаштована класними меблями та навчальними посібниками
цілком задовільно як на перший випадок. Прогімназія відкривається у
складі перших 3 класів, не враховуючи підготовчих.
Бадьорий настрій викладачів і викладачок
служить запорукою того, що у них є достатній запас енергії для
майбутньої справи; а енергія - це така сила, у яку не можна не
вірити. Будемо-ж вірити і сподіватися, що ця культурна сила зуміє
успішно боротися з навколишньою темрявою і через шкільну лаву проллє
промінь істини, правди і світла до тієї темряви непроглядної, яка
закутала з усіх боків жалюгідне життя наших обивателів (не з їхньої,
звичайно, вини). Побажаємо новій жіночій прогімназії розквітнути
буйним цвітом і через 5 років стати повною гімназією. Сподіваємося,
що пп. Парамонові не зупиняться ні перед якими витратами, аби
відразу поставити справу на твердий ґрунт. Усі витрати з лишком
окупляться, якщо викладачами будуть живі люди, а не чиновники
машини. Передбачаємо починанню пп. Парамонових повний матеріальний
та духовний успіх, оскільки знаємо їх як досвідчених педагогів і
живих людей. Побажаємо, щоб і для хлопчиків у нас невдовзі
народилося таке само училище".
7 (20)
вересня:
„БЕРИСЛАВ
(Питання про училища. Міські справи)
В учорашньому думському засіданні головне
місце займали питання про училища. З приводу пропозиції п.[ана]
Херсонського губернатора щодо заміни морехідного класу якимось іншим
навчальним закладом було одностайно ухвалено: просити залишити у нас
це, чи відповідного розряду нового типу мореплавне училище, як єдине
професійне училище, яке довело на ділі за 30-річне своє існування у
Бериславі безсумнівну користь місцевим мореплавцям, чимало з яких
займають тепер видні посади капітанів на пароплавах. З питання про
перетворення жіноч.[ого] нав.[чального] уч.[илища] у 6 класне
професійно-господарське, дума прийняла пропозицію міського голови та
інспектора міськ. уч. про відведення для улаштування ферми для
проектованого училища навзамін 2-х - десять десятин міської землі і,
окрім того, дала бодай приблизні довідки про те, які знадобляться
кошти для організації усіх практичних курсів з домоведення. На
улаштування ферми з молочним господарством, кулінарними курсами з
хлібопеченням, садівництвом, городництвом, птахівництвом та інш.,
знадобиться не менше 10 тисяч одноразово, а щорічне утримання
училища з усіма курсами також обійдеться за підрахунками міськ.
управління тисяч біля 10. Так що коли міністерство народн. освіти не
пошкодує коштів, то у Бериславі буде ледве не перше у Росії училище,
де дівчатка (та й дорослим це не заважає) будуть навчатися саме
тому, що їм необхідно знати у повсякденному трудовому житті, як
гарним господиням. - Щодо допомоги міністерству народ.[ної]
осв.[іти] на прилаштування парафіяльного училища для потреб
2-класного, дума висловилася негативно, не тому, що вона цьому не
співчуває, а єдино тому, що у міста, окрім боргів, нічого немає. До
речі, на покриття міських боргів знадобиться позика у 25 тисяч під
заставу землі, і у цьому засіданні думи були дані повноваження
міськ. голові на отримання цих грошей із земельного банку. - З
приводу доповіді управи про ревізію міського банку на пропозицію
гласного Санжаровського, дума ухвалила просити ревізійну комісію
проводити частіше раптові ревізії міського банку, як це робиться у
бериславськ. т-[оварист]ві взаємного кредиту. З метою надати
сприяння чудовому виданню Імператорського Вільн.[ого]
Економічн.[ого] Тов.[ариства] „Початкова народна освіта у Росії"
ухвалено придбати 1 екз.[емпляр] цього видання і подарувати його
місцевій громадській бібліотеці".
„Старошведська волость
Херсонського повіту.
„Аблакати"20
Землекористування в усіх колоніях
Старошведської волості - спадкове подвір'я, але ділянки подвірні
можуть переуступатися одним господарем іншому, для чого, на підстав.
п.4 ст. 4 прав.[ил] облашт.[ування] пос.[елень], вимагається дозвіл
сільського сходу. Згідно сенсу законодавства можна розуміти, що
переуступки подвірної ділянки між спільногромадниками - поселянами
дійсні і без складення кріпосного акту, і, дійсно, з часу видання
владільного запису громадам у 1872 р., ще не було випадку, щоб
переуступка якоїсь подвірної ділянки була б закріплена кріпосним
актом, хоча більшість власників як, напр., у кол. Клостердорф
придбали свої земельні наділи шляхом переуступки за ухвалами від
своїх односельців, однак хазяї спокійно і безспірно користувалися
землею, і лише останнім часом мир і спокій, що царювали так довго у
нашому краї, були порушені, завдяки появі у районі волості та у м.
Бериславі деяких напівграмотних осіб, що керуються корисливістю і
жадобою легкої наживи, ці, „аблакати", узялися тлумачити закони по
своєму, оголошуючи себе безкорисливими захисниками та істинними
покровителями бідних та пригнічених. Зазвичай, чимало хто, зрадівши
такій звістці, повірили таким громадським появам і натовпом ринули
до них, хто за порадою, хто за напучуванням, за довідками та
роз'ясненнями із землекористування. Благодійники нікому ні у чому не
відмовляли і, бажаючи познайомитися поближче з кишенями наївних
прохачів, пояснили, що відібрати землю, переуступлену бодай і сто
років тому, поскільки на землю купчої кріпості немає геть дрібниці,
що духовні заповіти, нехай і затверджені окружним судом, сили не
мають. Знайшлися наївні, які з радістю віддали останні свої трудові
гроші заступникам і голодували у зимовий час, аби лише зчасом
отримати землю і зажити безбідно. І ось посипалися прохання за
проханням до земського начальника і до волосного суду. З клопотань
же аблакатів нічого доброго не вийшло, та зате пішли суперечки та
чвари, безлад, хвилювання, на сходах відбувалися бурхливі сцени, і
життя для багатьох мирних мешканців ставало незносним. Лише
енергійним розпорядженням п.[ана] земського начальника 10
дільн.[иці] Херсонського повіту діяльність найшаленішого та
пристрасного вигадника різних прохань А.А., на загальне задоволення,
населення була припинена. Для запобігання експлуатації наївного
селянського населення „аблакатами" вельми бажано було б, аби земство
зайнялося організацією юридичної допомоги населенню".
„Кол. ЛЬВОВЕ.
Ветеринарний огляд.
На початку літа напередодні самих жнив
з'являється у колонії бериславський земський ветеринарний лікар
п.О-в для огляду коней. У деяких хазяїв виявилися сапні коні, які
негайно-ж були убиті. Гідна зауваження та обставина, що хазяїн,
позбавившись робочої сили за день до жнив, фізично не у змозі
замінити її другою такою, а у матеріальному відношенні вельми
збитково купувати робочого коня у той час, коли ціна на нього стоїть
неймовірно високою. Ніхто з колоністів, звичайно, не думає
сперечатися проти знищення сапних коней, але доцільніше усього з
боку дільничного лікаря було-б провести цей огляд у квітні місяці,
після закінчення весняної оранки, коли заміна убитого коня здоровим
уявляється можливим і менш збитковим. Винагородження, що видається
повітовим земством потерпілим у розмірі не вище 10 крб., мізерні,
порівняно з дорожнечею коней робітної сили. Було б тому вельми
доцільно встановити для євр.[ейської] колонії, за прикладом
російських сіл, винагороду не більше 25 крб., оскільки єврейські
колонії, входячи до складу сільського населення повіту, несуть усі
земські повинності на рівні з іншим хліборобським населенням і,
отож, виключенню згідно елементарної справедливості не
підлягають.
У червні м-ці цього року з'явилася на конях
сибірка, від якої у порівняно короткий час загинуло понад 20
робітних коней. Ветеринарний лікар п.О., щоби не допустити
подальшого розповсюдження цієї хвороби, від якої і люди,
заразившись, помирають, посилено клопотав перед повітовою управою
про асигновку необхідної суми для щеплення усіх без виключення коней
у межах колонії сибірки. Між тим, епідемія якось сама по собі геть
припинилася, і щеплення, вочевидь, належало б відкласти на більш
зручний час. Не дивлячись, однак, на це, щеплення за наполяганням
лікаря проведене на початку серпня з оплатою по 10 к. з коня. Тижня
за два призначене було друге щеплення, після якої кінь трішки
захворює, і у спекотну погоду праця вельми ризикована для здоров'я
коня. З огляду на нестерпну спеку і невідкладні роботи, більшість
колоністів на друге щеплення своїх коней не пустило. Таким чином,
мета збезпечити наслідки сибірки не досягнута з-за несвоєчасності
щеплення".
11 (24)
вересня:
„Старошведська волость.
Велика пожежа.
Вранці 5 серпня у садибі поселянина с.
Старошведського М.Ю.Бускаса від цигарки робітника запалала купа
кукурудз.[яної] соломи. Вогонь, завдяки сильному рвучкому вітру,
перекидаючись з однієї скирти соломи на іншу, швидко захопив площу
біля 4 десятин і через годину у шаленому полум'ї стояли вже
незліченні скирти соломи та сіна, комори, сараї та інш. надвірні
будови у 11 дворах. Море вогню клекотало. Дим пожарища разом з
хмарами пилу і сильно нагрітим повітрям зробив гасіння неможливим,
і, не дивлячись на спроби, не вдалося поселянам відстояти 3 великих
будинки, які разом з великою кількістю зернового хліба, що перебував
на горищах, згоріли упень. Жертвою вогню зробилося багато домашньої
птиці, свині, цепний собака, телиця та вівці і також різні
землеробські знаряддя. Це дійсно жахливе видовище супроводжувалося
втратою тями жінок, криками і гірким голосінням дітей і дорослих.
Від нажитого працею і потом цілими десятками років добра і великого
урожаю цього року не лишилося нічого, тільки гори тліючого зерна,
попіл і руйно; становище ж багатьох поселян, які залишилися не
тільки без шматка хліба, а й без корму для своєї худоби, гірше
жебраків, але треба сподіватися, що знайдуться у районі нашої
волості чуйні люди, які прийдуть на допомогу погорільцям.
При гасінні ж пожежі виявилася та обставина,
що окрім 4-х незначної сили брансбоїв ніяких інших необхідних
інструментів у нас немає: ні щитів, ні драбин, ні гаків, кішок та
інш. Волосне начальство цілком винне у цьому, тим паче, що недоліку
у коштах для цієї потреби не відчувається. Про покращення пожежної
справи усерйоз треба подумати, а для більш успішного ведення
боротьби з червоний півнем відкрити вільнопожежні товариства. На
жаль у нашій волості чомусь не люблять ламати собі голову: як тільки
пройшло лихо, знову поринають у сплячку. Страхові збитки незначні
(біля 1000 крб.), а дійсні простягаються до 14 тис.".
13 (26)
вересня:
„КАЧКАРІВКА,
с. Херсонського повіту.
Місцеві потреби.
Темне і непривабне життя нашого закутня.
Важкі свинцеві хмари нависли над ним і рідко, рідко прогляне крізь
них бодай один світлий промінь сонця. Не дивлячись на зручності
Качкарівки, як-от: близькість до великих міст Одеси і Херсона, жваве
пароплавство, значна глибина і ширина Дніпра, чудово відповідна
існуючій великій пристані (тільки російське товариство має тут
порядну пристань, приватне-ж товариство замість пристані влаштувало
поміст, звідки легко звалитися у воду), не дивлячись на чудовий
спуск до Дніпра, влаштований земством і значно полегшуючий
доставляння хліба до берега і, нарешті, не дивлячись на багате
довкілля, звідки доставляється сюди хліб - місцева громада настільки
інертна, настільки не розуміє явних своїх вигод, що розвиток
місцевості йде черепашачим кроком, між тим як це могло б бути геть
інакше. Про прогрес тут можуть тільки побазікати, але людей, здатних
серйозно узятися за громадську справу тут майже немає. Жадібні
апетити поодиноких осіб задовольняються за рахунок громади легко, а
ось про пошту і телеграф, про перейменування у містечко чи навіть у
заштатне місто говорять, правда, давно, але розмовами й закінчується
справа. Між тим, улаштування пошти було-б прямо вигідно для
поштового відомства. Справа у тому, що на відстані 36 верст
розташовані 4 станції: Григор'ївка, Мелова, Дудчани і Гаврилівка,
між тим, як земська пошта на ту ж відстань мають тільки станції:
Григор'ївка, Качкарівка і Гаврилівка. Улаштувавши поштовий тракт, за
зразком земського, можливо було-б вигадати значну суму, що йде на
утримання однієї зайвої станції. У результаті ж отримується те, що
пошта відвозиться від нашої пристані у глухе сільце Дудчани з тим,
щоб іноді надовго завалятися у сумці листоноші. Точно так само ми за
кожну депешу переплачуємо по 1 крб. 60 коп. посильному туди і назад,
а між тим тут чимало комерційного люду, що часто удається до послуг
телеграфу, а для дудчанців телеграф, окрім хіба самого місцевого
поміщика, геть зайвий. Усе це тим більш дивно, що у нашій волості
рахується приблизно 10 т.[исяч] мешканців, і якщо з кожного мешканця
збирати по 3 к.[арбованця] на руки, то вистачило б на обов'язкове
утримання пошти перші 3 роки громадою. Чи скоро позбудеться наша
громада своєї інертності, чи скоро зрозуміє свої вигоди важко
угадати. Поки вона не виявила ані у чому своєї самостійності. Чайна
товар.[иства] тверезості зачинена уже понад рік і нікому
підтримувати цю симпатичну установу, між тим занадто ревно
підтримуються тут дві винні крамниці, що роблять, як говорять, біля
40 тис. на рік обігу. Не краще й з медичною допомогою, яка
поставлена у нас дуже погано. Бідний люд примушений часто звертатися
до знахарів. В інтересах населення бажано було б, аби тут поселився
молодий енергійний, хоча б і вільно практикуючий, лікар, що зумів би
заслужити довір'я і прихильність мешканців".
16 (29)
вересня:
„БЕРИСЛАВ.
Приїзд преосвященного владики.
12 числа о 8 год. ранку приїхав до нас
преосвященний Киріон єпископ ново-миргородський. Преосвященний
владика був стрітий місцевим духівництвом приставом м. Берислава і
масою православних обивателів. Єпископ відвідав усі місцеві церкви і
усі навчальні заклади. О 2 год. опівдні преосвященний Киріон, у
супроводі величезного натовпу народу, відбув з міста і поїхав до
Григоріє-Бізюкового монастиря".
„БЕРИСЛАВ.
Крадіжка коней.
Минулого тижня у місцевого міщ.[анина] Б -
го, украдено 6 робітних коней, вартістю понад 300 крб. Пошуки
викрадених коней, виведених конокрадами уночі з двору, ні до чого не
привели. Відчай потерпілого вельми великий, оскільки із втратою
коней він позбавився більшої частини своїх статків".
24 вересня (7
жовтня):
„25-го липня п. міністру шляхів сполучень
була відправлена уповноваженими м. Берислава і м[істечка] Каховка
А.Живодаром, І.Уманським, А.Шмідтом, І.Гуревичем, В.Насоновим,
Я.Малкіним та інш. доповідна записка з клопотанням про перетинання
запропонованої до спорудження залізничної лінії Джанкой - Одеса
річки Дніпра не у 18 верстах вище м. Херсона біля с. Фаліївки, як це
накреслено зробленими у 1901 р. дослідженнями зазначеної лінії, а
поблизу Берислава і Каховки. У відповідь на це клопотання управління
по спорудженню залізниць ставить до відома названих уповноважених,
що оскільки Височайшим повелінням, від 16 - го серпня, що
послідувало по журналу засідання, яке відбулося 13 - го серпня цього
року, під Августійшим головуванням Государя Імператора, вирішено у
1904 р. пристати до будівництва залізниці від Херсона до Миколаєва,
яка складе частину лінії Джанкой - Одеса, то зазначене клопотання
мешканців м. Берислава і містечка Каховки визнано п. міністром
шляхів сполучень, за узгодженням з п. управляючим міністерства
фінансів, таким, що не підлягає задоволенню".
28 вересня (11
жовтня):
„Учора об 11 год. дня на пароплаві
рос.[ійського] Товариства відбув до Бізюкового монастиря на
поховання єпископа Іустина преосвященний Киріон єпископ
новомиргородський з соборним протодияконом п.[анотцем] Орловським".
1 (14) жовтня:
„28 вересня преосвященний Киріон єпископ
новомиргородський повернувся із Бізюкового монастиря".
3 (16) жовтня:
„1 жовтня херсонський віце-губернатор
камергер Височайшого двору А.Ф.Безобразов виїхав на пароплаві
р.[осійського] т.[овариства] до Качкарівки".
„Смерть та поховання у Бозі почилого
єпископа
Іустина.
26 вересня о 6 годині ранку у
Григорієво-Бізюковому монастирі у Бозі почив, на 72 році життя,
преосвященний Іустин, колишній єпископ уфимський, який обрав цей
монастир для свого покою. Померлий владика, який брав нещодавно
участь в урочистостях сторічного ювілею Бізюкового монастиря,
останнім часом помітно хворів. Ще місяць перед цим з ним стався
удар, але хвороба минула, мабуть, благополучно, завдяки наданій йому
на місці своєчасній медичній допомозі. Високого зросту, повної
статури, небіжчик лише на вид здавався здоровим; усередині ж у нього
давно укривалися болячки. Служіння у єпархіях із суворим кліматом та
невтомні літературно - богословські заняття підірвали його здоров'я.
Полегшення померлого було, утім, лишень тимчасовим, але ніхто не
чекав такого згубного кінця. Небіжчик почав ясно розуміти, що йому
доведеться невдовзі попрощатися із життям. 25 вересня уночі
повторився удар і хворий втратив мову і свідомість. До 5 години
ранку 26 вересня з'явилися конвульсії, тіло видовжилося, дихання
геть припинилося і оточуючим стало зрозуміло, що боротьба із життям
завершилася, таїна смерті звершилася. Обличчя й руки укрилися
мертовною блідістю. Пролунав розмірений і тужливий удар великого
дзвону, й усім у монастирі стало відомо те, що із хвилини на хвилину
і так уже очікувалося. Про це негайно було сповіщено телеграмами
високопреосвященному Іустину архиєпископу херсонському і одеському і
преосвященному Киріону єпископу новомиргородському. Тіло небіжчика
було помито і убрано в архієрейські убрання і братією монастиря була
відслужена перша панахида і пристано до читання св. євангелія.
Небіжчик відзначався повною некористолюбністю. Увесь його капітал,
як видно із заповіту, полягав в одному лише 1000 карбованцевому
білеті банку, який і заповів монастирю. Високопреосвященний
архиєпископ Іустин телеграмою доручив відспівування почилого
єпископу Киріону, який, не дивлячись на свій хворобливий стан,
узявши протодиякона, негайно виїхав на пароплаві р.[осійського]
т.[овариства] п.[ароплавства] і т.[оргівлі] „Сестра" до Бізюкового
монастиря і прибув до монастиря біля 11 год. ночі. Преосвященний
Киріон пройшов прямо до покоїв, де перебували останки почилого і
звершив панахиду. Ушанувати пам'ять небіжчика зійшлося багато
навколишнього народу, котрий бажав віддати останню шану шанованому і
люблячому архипастирю. Преосвященний Киріон склав церемоніал
перенесення тіла до монастирської церкви, покадив довкола тіло і
гріб, посипав гріб хрестоподібно товченим ладаном, покропив його
тричі святою водою тіло було опущене у гріб та укрите архиєрейською
мантією. Почалася літія, після закінчення якої, гріб з тілом був
піднятий преосвященним Киріоном та ієромонахами і рушили до великого
монастирського храму. Перед покоями преосвященного Іустина була
відправлена літія. Сумна хода звершилася у наступному порядку: а)
послушник у стихарі ніс виносний хрест, а з боків його несли два
ліхтаря; б) усі монастирські корогви по парно; в) хор монастирських
співаків; г) учні монастирської церковно-парафіяльної школи; ґ)
євангеліє, несене ієромонахом, при ньому два ієродиякона з кадилами;
д) коливо, несене послушником у стихарі; е) ікона Спасителя, несена
ієромонахом; є) відзнаки померлого та ордени, несені на двох
подушках; ж) посох; з) на блюдах несли малий омофор з митрою та
клобук з чотками, два ієродиякона несли хрест та панагію; і гріб з
тілом почилого, з рипідами, дикирієм та трикирієм.
Під дзвін тіло померлого владики внесено було
до храму, у якому зустріли його два ієромонаха у повному убранні, з
них один тримав хрест на блюді. Гріб був поставлений у середині
храму на катафалк; з кутів поставлені чотири підсвічника; над
серединою гробу улаштовані дві рипіди; на правому східному куті
катафалку поставлений предносний хрест, а з лівого архиєрейський
посох із сулком, а зі східного боку гроба встановлений столик, на
якому поставлено дикирій і трикирій, блюдо з повним омофором, клобук
та чотки, далі - аналой, а на ньому келійна ікона Божої Матері, у
головах також аналой і на ньому розкрите євангеліє від Іоанна. Коли
усе було приведено у належний порядок, преосвященний обкадив тричі
гріб, і почалася панахида, а після закінчення її читання
євангелія.
О 5 год. вечора була відбута урочиста
заупокійна усенощна. У понеділок о 9 год. ранку, була відслужена
літургія преосвященним Киріоном, у співслужінні намісника монастиря,
ігумена Феодосія, скарбника Веніаміна, благочинного ієромонаха
Інокентія та шести ієромонахів.
Після закінчення літургії преосвященний
Киріон сказав промову.
Відспівування проведено тими-само особами.
Після п'ятого євангелія скарбник монастиря ієромонах Веніамін
голосно і виразно прочитав за заповітом грамоту почилого, котра ним
написана за рік до смерті. Грамота викликала сильне враження, чимало
хто плакав. Після останньої єктинії намісник подав преосвященному
Киріону дозвільну молитву, яку владика прочитав і уклав до рук
померлого. Почалося прощання. Після останньої сугубої єктинії
владика підійшов до гробу, зробив три земних поклони, приклався до
хреста та євангелія. Потім попрощалися усі священнослужителі та
присутні. У тому-само порядку сумна процесія рушила до церкви св.
мученика єпископа Григорія, де й була вирита для небіжчика могила, з
північного її боку. Тут, після зняття з почилого мантії,
преосвященний прийняв судину з єлеєм полив його хрестоподібно на
померлого і затим, прийнявши землю, посипав нею хрестоподібно
померлого. Владиці подали „дикарій" і „трикирій", котрі стояли біля
гробу покійного і він зробив „відпуст", погасивши над гробом ці
світильники почилого. Гріб з рештками померлого був опущений до
могили і поставлений у склепі".
7 (20) жовтня:
„БЕРИСЛАВ.
Від туги за дружиною.
Пожежа заводу.
Псаломщик Зелінський, 25-річна молода людина,
місяць тому поховав свою молоду дружину, з якою щасливо прожив 2
роки. Зелінський сильно затужив, але ніхто усе таки не підозрював,
що він так сильно побивався. 3-го жовтня сторож церкви помітив, що
до другої години дня квартира Зелінського заперта із середини і про
це заявив священику, за розпорядженням якого була запрошена поліція.
Коли зламали двері, то очам тих, хто увійшов, постала наступна
картина: на ліжку лежав без свідомості Зелінський з явними ознаками
отруєння; у руках у нього була фотографічна картка його покійної
дружини. На комоді стояла склянка з рештками отрути. В іншій кімнаті
на столі лежали три інші фотографічні картки покійної дружини і
записка Зелінського до його батьків, у якій він прохає пробачити
його; він переходить у кращий світ до своєї Марусі, де буде з нею за
них молити Бога; також просить він поховати його в одній могилі з
дружиною. Після прибуття земського лікаря, хворий був відправлений
до земської лікарні, але там досі ще не вдалося його привести до
тями, життя хворого у непевному стані. Зелінський уродженець м.
Херсона, син набірника. - У суботу 4 жовтня, о 5 год. ранку,
обивателі були розбуджені сполошним дзвоном, що сповіщав про пожежу.
Горів ливарний завод Р.Айзенштока. Завдяки значній кількості
легкозаймистих матеріалів на заводі, пожежа набула великих розмірів,
і нашій пожежній команді важко було боротися з вогняною стихією.
Удалося лише відстояти житлове приміщення власника заводу, а сам
завод згорів увесь, з усіма машинами, електричною установкою та
інструментами. Завод був застрахований у 900 крб. Причиною пожежі,
як говорять, необережне поводження хлопчика з газодвигуном.
17 (30)
жовтня:
100-річний ювілей
Григорієво-Бізюкового
монастиря.
У вересні поточного року Свято-Григоріївська
обитель святкувала 100-річчя свого існування. Святкування тривало
упродовж трьох днів, з 13 по 15 вересня включно за наступною
виробленою, затвердженою священним синодом, програмою:
1) У суботу, 13 вересня напередодні свята
Здвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього відслужена
архієрейським служінням заукопокійна літургія у Григоріївській
церкві, яка одночасна заснуванню монастиря і після літургії панахида
за у Бозі почилими: Государинею Імператрицею Катериною ІІ,
Государями Імператорами: Олександром І, Миколою І, Олександром ІІ та
Олександром ІІІ, Найсвітлішим князем Григорієм Олександровичем
Потьомкіним - Таврійським; преосвященними митрополитами: Платоном,
Леонтієм та Сергієм, архієпископами: Гавриїлом, Інокентієм,
Димитрієм, Іоанникієм, Никанором, настоятелями та благодійниками
монастиря. Того само дня о 6 годині вечора почалося святкове
всенощне бдіння, створюване у соборній монастирській церкві з
виходом із храму для сотворення літії та з належним згідно чину
Здвиженням Хреста.
2) у неділю 14 вересня рання літургія соборне
здійснена у Григоріївській церкві; у соборній церкві здійснено мале
освячення води. О 9 годині ранку почався дзвін до пізньої літургії,
який здійснюється у соборі архієпископом у сослужінні почесних осіб
з чернечого та білого духівництва. Після закінчення літургії,
посеред храму відслужений благодатний молебень. Після оголошення
протодияконом „Бог Господь" при співі належних за чином тропарів,
духівництво вийшло із собору для здійснення хресного ходу довкола
храму, з вигукуванням з кожного боку літійних єктеній, а зі східного
- з прочитанням Апостола та Євангелія та з кропленням стін храму.
Молебень скінчився у соборі звичними многоліттями. Після виходу із
собору, благословлена трапеза, котра приготовлена для очікуваних для
урочистостей богомольців. Цього дня у монастирі дзвін продовжувався
протягом усього дня до вечірнього богослужіння.
3) у понеділок 15 вересня соборна служба
літургії у Григоріївській церкві і після молебню святителю Григорію,
просвітнику Вірменії, з приєднанням на сугубій єктенії-моління про
здоров'я та порятунок усіх мешканців монастиря та благодійників, та
з проголошенням звичного багатоліття. Після закінчення служби усі
настоятельські й братські келлії та інші приміщення як усередині
монастиря, так і поза нього - школа, лікарня, готель та інш.
скроплені святою водою. Потім у монастирській залі, у присутності
братії, сторонніх відвідувачів та учнів монастирської школи, після
співу „Царю небесний", зачитана історична записка про Григоріїв -
Бізюків монастир і про особливі події, що були у ньому протягом
сторічного його існування - ; читання закінчене співом „Достойно
єсть".
До дня Здвиження Хреста Господнього до
Бізюкового монастиря щорічно лине маса богомольців - буває їх понад
5 тисяч. А до подвійного святкування - Здвиження і сторіччя
монастиря очікувалося їх ще більше. Тому і приготування до
урочистості почалося набагато раніше, аніж раніше. Величезний
двоповерховий будинок монастирського готелю після деякого
внутрішнього ремонтування - призначений був для розташування
почесних гостей; для богомольців приготовано було 3 бараки: два
дерев'яних і один кам'яний, кожен при 4-5 відділах. Усі бараки
обставлені були уздовж стін нарами, освітлені лампами та ліхтарями,
до кожного відділу було призначено по одному сторожу.
Народ став прибувати з 9 числа; тоді
з'явилася й поліційна сторожа.
У середу 10 вересня монастирська братія
стрічала свого архипастиря і настоятеля - високопреосвященного
Іустина архиєпископа херсонського й одеського, який прибув уранці о
9 год. пароплавом р.[осійського] т.[овариства] „Ловким".
Зустріч владики відбувалася побіля святих
воріт монастиря; тут перебувала уся братія, учні зі своєю учителькою
і народ.
Високопреосвященний Іустин, одягнувши тут
мантію, із св. хрестом у руках, позаду ченців - служок в убранні при
дзвоновому тризвоні і співах монастирських півчих, пройшов до
Воскресенського собору, де, після звичайної літії, було проголошено
ієродияконом многоліття Государю Імператору, Усьому Царюючому Дому,
св. синоду і високопреосвященному Іустину. Після виходу з храму
високопреосвященний владика у супроводі преосвященного Іустина
єпископа рязанського, котрий мешкає у монастирі на покої, о.
намісника та інших духовних осіб, пройшов до настоятельських
покоїв.
О 12 годині того само дня владика відвідав
монастирську церковно-парафіяльну школу.
Владика екзаменував знання із Закону Божого і
дозволив не проводити занять протягом трьох днів.
Уже опівдні середи богомольці почали
прибувати у великій кількості, а у четвер, п'ятницю й суботу вони
почали прибувати масами.
Богомольці прибували пароплавами,
переправлялися дубами і шаландами та приїздили сухим шляхом кіньми.
За приблизним розрахунком за три дні богомольців зібралося 15-20
тис.
У п'ятницю, 12 вересня до монастиря прибув
преосвященний Киріон, єпископ ново- миргородський і увечері
здійснював всенощне бдіння. Під час богослужіння народу роздавалися
у великій кількості іконки та брошури, котрі містили у собі короткий
історичний нарис Бізюкового монастиря. Під час урочистого обіду,
який відбувся у монастирі, були висловлені промови
високопреосвященним Іустином, преосвященним Киріоном, уповноваженим
палестинського товариства М.І.Осиповим та інш. особами. Під час
усього часу святкування стояла дивна тепла погода. Не дивлячись на
величезний наплив народу, порядок жодного разу не порушувався".
18 (31)
жовтня:
„КОЛ. ШВЕДСЬКА,
Херсонської
губернії.
Усепідданіше
клопотання.
Улітку 1901 р. селянами шведської кол.[онії]
Херсонської губ. подане на Височайше Ім'я прохання про відновлення
дарованих ним Височайшими указами прав. Приводом до цього стали
наступні обставини: у 1781 році предки прохачів указом Імператриці
Катерини ІІ, були переведені з острова Даґо, Естляндської
губ.[ернії], і поселені у Ново-Російському краї, у межах херсонської
губернії біля м.Берислава. При поселенні вони були забезпечені
землею у кількості 11749 дес. Пізніше, у 1799 р., указом Імператора
Павла Петровича, права ці були підтверджені, при чому було проведене
генеральне межування. Але усі документи, що були у селян, були
знищені пожежею. За життя генерал-губернатора Потьомкіна спроби
кількох осіб захопити частину землі шведських селян не увінчалися
успіхом, оскільки засновник колонії князь Потьомкін відстоював їх
права і захищав їх. Пізніше-ж, із запровадженням „контори
опікунства", права ці були порушені тим, що у 1804 році на землі
шведів були поселені німецькі вихідці, що утворили німецькі колонії
„Клостердорф", „Шланґендорф" і „Мюльґаузендорф". Під ці поселення
від шведів було відібрано 8453 дес.
До зазначеного усепідданішого прохання
додані: копія межової книги, копія плану генерального межування і
деякі інші документи. З цих документів видно, що, при оселенні
німців „конторою опікунства" на дачу шведських селян, німці були
наділені далеко меншою кількістю землі, аніж вони користуються у
теперішній час, так що корінне населення тоді не було обмежене. Але
лихо шведів полягало у наступному. Оскільки німецькі колонії
утворили 3 самостійні колонії, то на волосних сходах у них
виявлялося більшість голосів, і усі питання вирішувалися на їх
користь. Окрім того німцям протеґували адміністративні особи з
німців-же, які служили в „конторі опікунства" і попечительському
комітеті. Так само шведи, внаслідок своєї некультурності і великій
кількості прибуткових занять (рибальство та інш.), зневажали
хліборобством. Тому німцям легко вдавалося захопити усе більше і
більше землі, і, у решті решт, у володінні шведських селян
залишалося усього 3240 д.[есятин]. На щастя, попечительські комітети
були скасовані і разом з тим припинилися захоплення. У 1872 р.
шведським селянам, як і німецьким колоністам, були видані
„володільні записки". Тепер у нас усіх цікавить питання, на чиєму
боці буде перемога. На думку одних юристів, німецькі колоністи
опираються на 100 річну давнину, на протязі якої вони безспірно і
фактично володіли землею; інші-ж знаходять, це німці заволоділи
землею незаконно, і шведи мають право на привілеї, даровані їм
Імператрицею Катериною ІІ. Поживемо - побачимо".
19 жовтня (1
листопада):
„Для клостердорфського училища потрібен
учитель німецької мови із знанням справи кістера21; жалування від
400 до 500 крб. на рік, при готовій квартирі, опаленні і освітленні,
сімейний чи холостий, і щоб мав звання учителя. С.Клостердорф,
Старошведської волості, Херсонського п."
28 жовтня (10
листопада):
„БЕРИСЛАВ.
Управський
звіт.
Вже, здається, в усіх міських управліннях
Росії закінчені звіти, передані ревізійним комісіям на перевірку і
подані останніми на затвердження думи; і лише у нашому маленькому
містечку ніяк не можуть підвести підсумків своєї діяльності. А
пора-б уже цією справою зайнятися, оскільки ось уже й кінець року не
за горами, потрібно приступати до складання кошторису на 1904 рік, а
тут ще управа не подала звіту і за 1902 р. Нагадуємо нашій управі
про це, в інтересах справи: інакше, при поспішній роботі, ні
ревізійна, ні кошторисна комісії не у змозі будуть уважно і сумлінно
поставитися до справи. Думаємо, що не з цією метою управа гальмує
справу і так нескінченно запізнюється зі своїм звітом. Згідно
міського положення вересень місяць вважається граничним для подання
доповіді у думу про результати ревізії звіту; а у нас вже десятий
кінчається, а звіт усе ще не вийшов з фабрики-управи. Коли-ж,
нарешті, управа його закінчить і подасть ревізійній комісії? І коли
остання управиться зі своєю справою і ознайомить думу із справами
„давно минулих днів"? Пора, давно пора".
5 (18)
листопада:
„БЕРИСЛАВ.
Плавні.
Освітлення.
„Нашим міським плавням прийшов, вочевидь,
кінець, оскільки йде у них безперестанна хижацька робота. Обивателі
рубають сокирою, пиляють пилкою чи просто ламають усяке дерево;
немає пощади ні старому, ні молодому. В усій плавні справді не можна
знайти жодного дерева, яке не було б знівечено рукою хижого
обивателя і це неподобство твориться серед білого дня. Кожен день
ціла армія чоловіків, баб і підлітків безперервно несуть з плавні
в'язанки дров. Дивлячись на це масове винищення лісу, мимоволі
задаєш собі питання: де ж наші отці міста і поставлені ними для
охорони плавень три міських сторожа? Де завідувач плавнями, що
отримує разом із сторожами понад 700 крб. на рік? Завідувач плавнями
(він і помічник міського голови), щоправда, справно відвідує міські
плавні, але він їздить лише узліссями, а з узліску не можна бачити
того, що робиться у лісі. До того ж у п. завідувача, уже дуже багато
справ з ведення міського господарства, так що за плавнями геть немає
коли дивитися. Якщо подібна „охорона" буде продовжуватися, то у
недалекому майбутньому у нас залишиться про плавні один лиш
спогад.
Освітлення нашого міста також примушує бажати
багато кращого, бо у нас ліхтарі запалюються за особистим розсудом
ліхтарників, які, до речі сказати, дуже рідко бувають у „своєму
вигляді", хоча це не заважає їм справно отримувати від управи
матеріали для освітлення міста, як то: гас, сірники, машинки, стекла
та інш. Одне лише нас дивує, як ці люди, отримуючи жалування усього
8 крб. на місяць, примудряються жити цілий місяць із сім'єю і бути
ледь не щоденно п'яними".
8 (21)
листопада:
„БЕРИСЛАВ.
Бродячі
собаки.
За кількістю собак наше місто заткнуло за
пояс здається столицю Туреччини, де, як відомо, собаки ніколи не
знищуються з огляду священного звичаю. Не знаю з огляду яких
міркувань але тільки і у нас з деякого часу завівся цей турецький
звичай, завдяки якому наш базар і наші вулиці нагадують собою
справжній зоологічний сад, оскільки, окрім нескінченної кількості
собак, цими вулицями вільно розгулюють і багато інших представників
чотириногого царства: свині, корови, коні (останні нерідко з
биндюгами мандрують тротуарами, полишивши своїх хазяїв біля
монопольки)... Та гірше усього, що проти собак не вживається
енергійних заходів, тим паче, що між ними уже давно завівся сказ. Ще
улітку були покусані і люди і, звичайно, собаки, які послідовно
продовжують передавати цю жахливу отруту. Восени в іншому кінці
міста був знову нещасний випадок із священиком, котрого покусав
скажений собака. Днями у центрі міста знову скажений собака покусав
двох людей і багатьох собак і свиней. Люди відправлені до Одеси, а
покусаним тваринам не можливо вести реєстрацію, оскільки вони не
звертаються ні до лікарів, ні до „отців міста"... Належало-б зробити
розпорядження про поголівне винищення бродячих собак, інакше сказ
їхній може загрожувати серйозною небезпекою для усього населення
нашого міста".
13 (26)
листопада:
„БЕРИСЛАВ.
Бездоріжжя.
З 1-го листопада припинилося у нас
доставляння поштової кореспонденції на пароплавах р.[осійського]
т.[овариства] п.[ароплавства] і т.[оргівлі], і ми пошту отримуємо
лише 3 рази на тиждень, а якщо поштові коні де небудь по дорозі
зав'язнуть, то пошта отримується і раз на тиждень. Таким чином, з
1-го листопада на цілих 5 місяців ми геть відрізані від усього
світу, і аби мати можливість побачити Божий світ, треба їздити у
знаменитих бериславських омнібусах до Херсона, що однак поєднано з
немалим ризиком, бо омнібусна їзда, коли і не загрожує смертю, то, в
усякому разі, розтрясе кісточки до того, що потім необхідно
звернутися за допомогою до костоправа".
16 (29)
листопада:
„У Б Е Р И С Л А В І. (мова далі йде про
продаж. - Упор.)
Дружини Бериславського міщанина Нехами
Зеліківни Айзеншток, будинок 2 частини, 2-й кварт, на розі
Катеринославської та Поліцейської вул, під № 550-138, а по окладн.
книз. під № 550. Землі 600 кв. саж. по закл. свід. Позика 7000 крб,
кап. д. 6256 крб. 7 коп., пільг пл. 252 крб. 22 коп., нед. 541 крб.
8 коп.
Удови Бериславського міщанина Гені Ізраїлівни
Білінкой, будинок на розі Олександрівської та Катеринославської
вул., під № 760. Землі 213 1/3 кв. саж. по закл. св. Позика 3000
крб., кап.д. 2387 крб. 90 коп., пільг пл. 131 крб. 4 коп., нед. 340
крб. 52 коп.
Померлого Бериславського міщанина Петра
Івановича Даниленка, будинок по Каховській вул. Землі по заклад. св.
у довжину 22 1/2 саж. і ширину 17 1/2 саж. Позика 2000 крб., кап. д.
1776 крб. 37 коп., пільг пл. 71 крб. 76 коп., нед. 105 крб. 34
коп.
Бериславського міщанина Деоміда Петровича
Чепурного, будинок на розі Нижньої Бериславської та Торгової вул.,
по книз. міської управи № 687. Землі під закл. св. по Нижній
Бериславській вул. 10 саж. 2 арш., по Торговій вул. 10 саж. 1 арш 11
верш., від будинку Живодера 20 саж., від будинку Павлюченка 11 саж.
1 арш. Позика 1300 крб., кап. д. 1009 крб. 30 коп., пільг. пл. 56
крб. 11 коп., нед. 93 крб. 32 коп.
Бериславського міщанина Герша Лазарева
Етінгена, будинок на розі Успенської та Єврейської вул. 74 кварт., №
631. Землі 425 кв. саж. по заклад. свід. Позика 5000 крб., кап. д.
3979 крб. 84 коп., пільг пл. 218 крб. 40 коп., нед. 297 крб. 70
коп.".
19 листопада (2
грудня):
„Херсонське губернське земське
зібрання
ХХХІХ чергова сесія
1903 р.
Засідання 17
листопада
... У заштатному місті Бериславі, Херсонської
губернії існує з 1875 року морехідний клас. У колишні часи населення
м. Берислава знаходило значні заробітки у місцевому вітрильному
каботажі. Але тепер, коли з розвитком пароплавства на Чорному морі і
пониззях Дніпра каботаж цей скорочується заробіток для Берислава з
кожним роком втрачає своє значення і внаслідок цього населення
Берислава, яке ще у 60-х роках будувало до 10 вітрильних суден
щорічно, за 5-річчя з 1896 по 1902 р. не збудувало жодного судна.
Зрозуміло, що за таких умов існування у м. Бериславі морехідного
навчального закладу уявляється геть зайвим для місцевого населення.
Для місцевостей, більш близьких до виходу до моря, воно також не має
ніякого значення, оскільки там зосереджені на близькій одне від
одного відстані три морських училища: у Херсоні, Олешках та у с.
Гола Пристань. З огляду на усі ці міркування, на думку відділу
торгового мореплавства морехідний клас в Бериславі належить закрити,
замінивши його якимось іншим навчальним закладом, більш відповідним
потребам населення. На думку херсонської повітової земської управи
таким училищем належить вважати ремісниче. Губернські збори
приєднуються до думки повітової управи..."
20 листопада (3
грудня):
„БІЗЮКІВ МОНАСТИР.
Пам'ятники
старовини.
Поблизу Бізюкового монастиря є стародавнє
городище на крутому й високому березі Дніпра, що прилягає одним
боком до „Пропасної балки", про яку у народі ходять леґендарні
розповіді, як про місцеперебування нечистої сили, котра стереже
зариті запоріжцями незліченні скарби. Правдоподібно у цих розповідях
лише те, що у XVIII столітті десь над „Пропасною балкою" були
„зимівники" запорожців, а у старому городищі 100 років тому стояло
подвір'я Софроніївського (Курської губ.) монастиря. У народі
городище те уважається за турецьке: говорять, що воно було важливим
укріпленим пунктом на російському у ті часи кордоні і що у
городищі-ж розташовувалася й турецька мечеть. Огляд городища,
проведений 1895 р. археологом В.І.Гошкевичем, показав повну
можливість стратегічного значення городища у турецькі часи. З річки
воно неприступне: сходження занадто круте і високе, з боку Пропасної
балки піднятися не так важко; тому узбережний бік зовсім не має
валу, з інших-же боків городище оточує високий і досі вал, складений
з величезних брил вапняку, який становить масив скелі, на котрій
розташоване городище. Виразно помітний виїзд на північному боці, до
степу, певно сильно захищений у старовину, судячи з куп каміння, що
височіють тут. Але дослідження це привело до висновку, що перші
поселення на місці городища належить віднести до найглибшої давнини
- до епохи утворення перших у нашому краї людських поселень. У цьому
переконує знайдений там п.Гошкевичем фрагмент кам'яного молота із
свердлиною, переданий ним на зберігання до херсонського
археологічного музею. Там само зібрані названим дослідником черешки
чорнолакових і червонолакових посудин, уламки грецьких амфор та інші
рештки культури стародавньої Еллади. Нещодавно тут були зроблені
інші знахідки, які підтверджують думку про глибоку давнину цього
поселення. Теперішнім літом добували камінь на схилі Пропасної
балки, і робітники знайшли цілий кам'яний молоток; купив його п.
Бібер, що мешкає у м.Бериславі. На схилі Пропасної балки будували
хату для свинаря і при розкопці знайшли вхід до печери. Ченці
Бізюкового монастиря проникли до неї і переконалися, що склепіння
печери „муровані", виведені з каменю, підлога також викладена
чотирикутними плитами з білого каменю. Вхід до печери знову засипали
землею; але відшукати його було б не важко. Будемо сподіватися, що
херсонська учена архівна комісія зверне увагу на ці знахідки. Бути
може, їй невідомо також, що неподалік від цієї-ж місцевості, біля
Дудчиної, на землі П.Г.Яковлева знайдений був бронзовий „божок",
котрий зараз зберігається у дочки власника, у Лепетисі. Восени цього
року управляючим консулівською економією В.Л.Райковським проведені
були розкопки до 40 стародавніх могил на економській землі. Між
іншим, як говорять, ним були знайдені два саркофаги з великих тонких
плит з гарними статуями. Варто п.п.археологам звернути увагу на
Пропасну балку, на городище над нею і околицю цих місць".
13 (26)
грудня:
„БЕРИСЛАВ.
Потреби прогімназії.
Знайдений хлопчик.
Одним з суттєвих недоліків у новій у нас
жіночій прогімназії є украй тісне і невдале в усіх відношеннях
приміщення цього навчального закладу. У прогімназії уже з перших пір
зібралося біля 100 учениць, і така кількість діточок тулиться усього
у 4-х кімнатах; двір маленький, і діткам під час перерв ніде
побігати, погратися. Будинок, де розташовується прогімназія,
знаходиться на самому базарі, постійно наповненому бричками.
Взагалі, місце вельми незручне і з гігієнічних, і з інших
відношень.
У міщанина Ілька Євсеєва, шевця за ремеслом,
13 листопада пропав син Степан 8 років. Найенергійні розшуки
хлопчика не привели ні до чого, і нещасний Степан пропав безслідно,
немов у воду канув. З приводу зникнення дитини пішли містом різні
чутки: то говорили, що Степана завезли цигани, що хлопчик утонув, за
іншими версіями хлопчика викрали каліки-жебраки, словом, чуткам і
пересудам небуло кінця; а бідні батьки, проливши чимало сліз,
оплакували свого сина і майже змирилися з думкою про його смерть.
Між тим поліційні розшуки зниклої дитини увінчалися повним успіхом:
уряднику кол.[онії] Львово удалося знайти хлопчика у селі
Олександрівка, на землі поміщика Писарева. Хлопчик був привезений до
Берислава і ощасливлені батьки прийняли його живого й
здорового".
19 грудня 1903 р. (1
січня 1904 р.):
„У 4 засіданні судноплавного з'їзду, що
відбувається у Києві, за сл.[овами] „Кієв.[ской] газ.[єти]" була
заслухана доповідь начальника 4-ї судноплавної дистанції
катеринославського відділення Заваріна: „Про незручності і перешкоди
для судноплавства, які становить міст через р. Дніпро біля м.
Берислава". Доповідь ця аналогічна з доповіддю Юрковського про
Варварівський міст біля м. Миколаєва. П.[ан] Заварін також говорив
про тяжкість податку для судновласників за розведення мосту і про
бажану заміну його буксирною чи поромною переправою, оскільки
потреба у ньому з припиненням чумацтва минула, а міст існуючий
сильно утруднює судноплавство. З приводу цих двох доповідей
висловлювали свої думки п.п. Пескер, Гальперін, Шестериков,
Марченко, Проценко, Баптисманський та інш. З'їзд ухвалив: по-перше,
порушити клопотання про безумовну і скорішу заміну Бериславського
мосту буксирною чи поромною переправою, що за нинішнього розвитку
судноплавства на нижньому Дніпрі є нагальною і невідкладною з огляду
не лише утруднень, а й постійної небезпеки, що являє собою цей
міст..."
20 грудня 1903 р. (2
січня 1904 р):
„КАЧКАРІВКА.
Пияцтво.
Наші жалюгідні, занехаяні качкаряни, були б
вони на крапельку енергійніші, зуміли б собі виклопотати улаштування
пошти, у якій відчувається усе більша й більша необхідність. Та
можна з певністю сказати, що пошти у нас не буде до того часу, поки
саме поштове відомство не улаштує тут відділення на власний ризик,
котрого власне кажучи і немає тут. Навіть чайна тов.[ариства]
тверезості відчинилася у нас лише завдяки втручанню акцизного
відомства. Громада дуже мало цікавиться цим питанням і ось чому стан
чайної лишає бажати чималого. Чай сам собою навряд чи притягне бодай
і найневибагливішого селянина, а розумних розваг немає ніяких.
Зрозуміло, що за таких умов єдине устремління народу - це до
горілки. Казенна винна крамниця завжди переповнена. П'ють, на
вулицях, на возах і у будинках. Біля дверей винної крамниці у свята
стоїть хвіст. Горілка глушить тут усі інші людські потреби".
23 грудня 1903 р. (5
січня 1904 р.):
„На святкуванні у Григорієво-Бізюковому
монастирі, з нагоди століття існування обителі, ухвалено було
клопотати про дозвіл офірувати в ознаменування ювілею 10.000 крб. з
монастирських сум в допомогу духівництву херс.[онського] навчального
округу на будівництво нових будов для місцевого духовного училища.
Високопреосвященним Іустином тепер отриманий указ св. Синоду про
задоволення цього клопотання. Владика приписав наміснику Бізюкового
монастиря з братією переправити офіровану суму до правління
херс.[онського] духовного училища".
24 грудня 1903 р. (6
січня 1904 р.):
„КАЧКАРІВКА,
с. Дніпровського
повіту. (помилка - має бути „Херсонського". - Упор.)
Поштово-телеграфне
відділення. Народні читання.
Наші селяни наче починають прокидатися. Днями
на сільському сході ухвалене рішення громади з метою клопотати про
відкриття у с.Качкарівці поштово-телеграфного відділення. Громада
згодна зі свого боку дати приміщення, обслугу, опалення і
освітлення, а волость дає коней і бере на себе ще деякі витрати.
Треба сподіватися, що навколишні поміщики та взагалі усі ті, яким
часто доводиться удаватися до послуг пошти й телеграфу, підуть на
зустріч цій назрілій необхідності своїм посильним внеском, оскільки,
окрім того, що дає сільська громада і волость, необхідно ще біля 600
к.[арбованців], які, за бажаної чутливості громади на гарне
починання, вельми легко зібрати. Як ми чули, до майбутніх свят
попечителями чайної тов.[ариства] тверез.[ості] замислюється
улаштування спектаклю. Думають поставити „Наталку Полтавку". Можна
лише від душі вітати цей задум, коли тільки він здійсниться, бо вже
занадто темний місцевий люд. Можна порадити нашим попечителям
постаратися організувати систематичні читання, які б мали
загальнорозвиваючий характер, раптом удасться бодай трішки зняти з
нашого муричка [мабуть, помилка у тексті, треба - „мужичка" - Упор.]
товстезну кору невігластва, котра так тісно приросла до нього і якою
так уміло користуються різні суб'єкти, яким, доречно, належало б
згідно свого громадського становища та розвитку, навпаки,
піклуватися про викорінення мороку та неуцтва".
31 грудня 1903 р. (13
січня 1904 р.):
„БЕРИСЛАВ.
Неподобства у
бібліотеці.
На кожну нову людину наша бібліотека справить
відрадне враження. Для такого маленького містечка, як Берислав,
бібліотека володіє доволі значною кількістю книг з різних галузей
знань. Розташовується вона у просторому, світлому та затишному
приміщенні, передплачує достатню кількість газет та журналів і у
коштах вона, здається, не обтяжена. Але треба відвідати бібліотеку
кілька разів і здійснити спробу скористатися нею, як первісне
враження швидко розвіюється, залишаючи місце геть протилежному.
Виявляється, що не кожному смертному доступно усе це. Поспішаєте ви,
наприклад, до бібліотеки, з наміром прочитати щойно отриману свіжу
газету але, бібліотека виявляється зачиненою на замок. Ви здивовано
дивитеся на годинник, перевіряєте оголошення на дверях і дивуєтеся:
бібліотека має відчинятися о 6 г., а годинник показує 7. Бібліотечні
вершителі доль, вочевидь, полюбляють пов'язувати себе якимись ...
[Далі - ушкодження газетного тексту. - Упор.] ...отримання книг
додому. Ви резонно думаєте, що ви будете читати книжки за власним
вибором, але це лише приємна помилка. Яку б ви не витребували
книжку, ви отримуєте відповідь, що її немає, і ви хоч-не-хоч
погоджуєтеся узяти першу, що попалася під руки книгу. Якщо, однак,
ви глибше зануритеся у справу, то виявиться, що книжки одначе у
шафах є, та тільки у них не розберешся і не знайдеш того, що тобі
потрібно, бо там хаотнеча повна. Невже-ж усе це невідомо пп.
директорам бібліотеки?!".
Відгуки та побажання
просимо надсилати на адресу:
Бериславська районна
організація Товариства „Просвіта"
вул. 8 березня, 7, м.
Берислав Херсонська область 74300
ПРИМІТКИ
1 пристав - начальник місцевої поліції у
дореволюційній Росії.
2 Клостердорф - німецька колонія; зараз - у
межах с. Зміївка.
3 стукалка і винт - азартні картярські
ігри.
4 зелена тканина - азартні ігри, як правило,
проводяться за столом, укритим тканиною зеленого кольору.
5 Забалка, Пойдунівка - відповідно західна
та східна частини Берислава.
6 гласний - депутат органу місцевого
самоврядування Російської імперії на початку ХХ ст.
7 дума - представницький виборний орган
місцевого управління Російської імперії на поч. ХХ ст.
8 офіра - пожертва, дарування.
9 синагога - молитовний будинок сповідників
іудейської віри.
10 кардегардія - приміщення для
ув'язнених.
11 омнібус - кінна багатомісна карета,
попередник автобуса.
12 Британи - зараз смт. Дніпряни.
13 Шейлок - герой літературних творів,
зокрема В.Шекспіра; єврей-лихвар, що наживався завдяки великим
відсоткам.
14 Старошведське - зараз у межах с.
Зміївка.
15 Олешки - історична назва Цюрупинська (до
1928 р.).
16 Сейдеминуха - (Велика Сейдеминуха) -
історична назва смт.Калінінське Великоолександрівського району (до
1927 р.).
17 Тифліс - стара назва Тбілісі.
18 Мюльґаузендорф - німецька колонія; зараз
- у межах с.Зміївка.
19 „єко" - „єврєйскоє колонізаціонноє
общєство" - єврейське колонізаційне товариство.
20 аблакати - простонародна назва
адвокатів.
21 кістер - помічник або заступник пастора у
лютеранській церкві.
1 | 2
|
|
