|
СЕРГІЙ ГЕЙКО
Історія Бериславської "Просвіти" початку ХХ
ст. ще чекає свого дослідника. Поки що можна достеменно
стверджувати, що принаймні у перші роки встановлення радянської
влади на Бериславщині вона існувала. У документах Державного Архіву
Херсонської області (ДАХО, ф.р. 413, оп.І, спр.300 та наступні
справи) йдеться, зокрема, про діяльність Тягинської сільської
організації та організації навколишніх сіл. З матеріалів добре
видно, як комуністичні будівничі "нового ладу" намагалися
"приручити" просвітян, а коли це не вдалося, почали створювати
паралельні так звані "червоні просвіти", що повністю
підпорядковувалися владі, заохочувалися і матеріально підтримувалися
нею.
Щодо самого міста Берислава, то зберігся
протокол засідання Бериславського райвиконкому № 30 від 5 квітня
1920 р., де говориться: "...11. Слушали: Ходотайство "Т-ва Просвіта"
о невзыскании 10% сбора 250 руб., за пользование театром с вечера
бывшего в память Тар. Шевченко.
Постановили: Удовлетворить." (ДАХО, ф.р. 11,
оп.І, спр.І, арк.24)
Та вже у наказі № І Бериславського ревкому
від 25 липняч 1922 р. мовилося: "... + 3 Тов. Бондарчуку по принятии
дел, взять на учет все культурно-просветительные организации,
находящиеся в г. Бериславе как то: драматические кружки,
театрального искусства, просвиты, школы и проч., выяснив их
работоспособность" (ДАХО, ф.р. 1887, оп.3, спр.279, арк.28 зв.).
М. Бондарчук - тодішній член трійки ревкому,
що відав питаннями освіти, охорони здоров'я та комітетом
взаємодопомоги, видає наступне:
"Объявление
Настоящим доводится до сведение членов
Бериславского Товарищества "Просвита", что по состоянию
Бериславского Ревкома Товарищество "Просвита" за его бездеятельность
с 1-го сентября считается распущенным.
Лица, желающие вступить членами Товарищества
"Просвита", должны подать письменные заявления в перерегистрационную
тройку.
Все граждане, состоящие членами "Просвиты",
желающие быть вновь в таковой, должны подать заявление таким же
порядком, но при заявлении обязательно приложить старые членские
билеты.
"Просвита" переводится в дом бывшего Зисера,
прием заявлений производится в доме (бывш. Зисера) в канцелярии
"Просвиты" от 5 до 7 вечера по официальному времени и от 10 до 4 ч.
по полудни в канцелярии Наробраза при Ревкоме.
Срок подачи заявлений до 10 сентября 1922
года.
Член Ревкома Завнаробразом М.Бондарчук."
(В усіх випадках мова, стилістика,
орфографія оригіналів збережена).
Цікаво, звичайно, як можна подати заяву до
канцелярії "Просвіти" до 10 вересня, коли сама організація
розпускається ще з 1-го вересня?! висновок один: після такого
оголошення навряд чи "просвіта" у Бериславі продовжувала діяти
легально. А тому важливими є спогади старожила міста, нині, на жаль,
покійного, В.А.Полнера: "Зараз уже, мабуть, мало кому відомо, що ще
у 30-х роках у Бериславі діяло товариство "Просвіта". Щоправда,
офіційно наша організація ніде не значилась, була незареєстрованою.
Та це й зрозуміло, якщо згадати тодішню обстановку в країні.
Я приєднався до організації десь року 1930.
Її основу становили просвітяни з дореволюційним стажем - робітник
Мирон Ісакович Петренко, вчителька Марія Полтавченко, бібліотекар
Марія Василівна Олефіренко та її чоловік Мирон Маркович - теж
робітник. Саме від цих ентузіастів йшов дух просвітянства. Вони
завжди закликали нас, молодих, "нести просвіту в народ". Збиралося
нас чоловік 50-60 у клубі металістів заводу "Червоний хлібороб"
(навпроти школи №3). Там був, так би мовити, штаб "Просвіти".
Багатьох уже забув, але багатьох і пам'ятаю: заводчан Петра
Петренка, Івана Костогриза, гармоніста Якова Матяща, Трохима
Пальчевського, Юрія Шевченка, Івана Титаренка, Катерину Бондаренко,
Надію Петренко - керівника гуртка рукоділля. Особливо врізався в
пам'ять вчитель французької та німецької мов Георгій Лєоте, француз
за національностю, людина блискучого розуму, енергії, гумору. Мій
брат Данило Полнер керував духовим оркестром.
Було у нас два напрями роботи. Перший -
самодіяльність. Ставили ми спектаклі, пам'ятаю - "Не судилося",
"Наталка Полтавка", "За двома зайцями", "Безталанна", "Лимарівна",
"Мартин Боруля". Їздили часто з виставами в Новорайськ, Юркіне,
Милове, Качкарівку, Одрадокам'янку, Зміївку... костюмів у нас не
було - робили з чогось самі, діставали зі скринь старі одежини,
переробляли і одягали на сцені. Ще часто виступали з концертами.
Другим напрямком діяльності була ліквідація
неписьменності. Для цього організували кілька груп, які вели
заняття. Я на той час вважався великою письменною людиною, бо
закінчив школу і вчився у Запорізькому технікумі. Заняття проводили
ми у хаті-читальні по вулиці Леніна. Приходило чоловік 10-12
безграмотних, вже літніх людей, посміювались над собою, але все ж
вчилися. Була дошка чорна, пофарбували її, крейда була, а зошитів -
ні, то писали на шматках паперу олівцями.
Вся ця робота була безкоштовною - ні ми
нічого не брали, ні нам ніхто не платив. Все це було після роботи,
завдяки ентузіазму. Не все гладко виходило. Часто наших керівників
викликали в райліт - цензура така була при відділі освіти і там
допитували: "Почему это вы ставите пьэсы только на украинском языке?
У нас и русские живут. Вы что националисты?" На кожну постановку
треба було брати дозвіл і з кожним роком ставало все важче.
У 1937 році наступила розв'язка. Вночі
арештували нашого керівника Петренка Мирона Ісаковича і більше його
ніхто не бачив. Потім така ж доля спіткала і Марію Полтавченко. І
хоч вона через рік-другий повернулася, нашій організації прийшов
кінець. А люди, чув, ревствували: "Розгромили "Просвіту". Що вона
поганого кому зробили?!"
...Відродження Бериславської "Просвіти"
(тоді - товариства української мови імені Тараса Шевченка
"Просвіта") розпочалося ще до проголошення незалежності України.
Перше засідання оргкомітету відбулося у приміщенні тодішнього
райкому комсомолу у квітні 1991 року, а вже 15 червня 1991 року у
музеї пройшла й установча конференція, що обрала правління
організації на чолі з Миколою Маціпурою, прийняла Статут, Програму
діяльності та Звернення до громадян району, у якому говорилося:
"Ми, представники робітничого класу,
селянства, інтелегенції Бериславського району, зібравшись на
установчі збори, проголошуємо створення районної організації
Товариства української мови імені Тараса Шевченка "Просвіта".
Районне Товариство будується на добровільних
демократичних засадах, воно позапартійне, об'єднує як колективи, так
і оремих громадян незалежно від їхньої національності і
віросповідання, які відстоюють і поширюють надбання української
культури, сприяють утвердженню української мови як державної,
підтримують демократичні перетворення в суспільстві, захищають права
людини, її честь і гідність з позицій загальнолюдських
цінностей.
Головна мета районного Товариства -
утвердження української мови в усіх ділянках суспільного життя,
всебічний її розвиток, охорона її чистоти й самобутності, збереження
і розвиток національної культури й традицій українського народу,
формування національної самосвідомості та історичної пам'яті
громадян, подолання національного нігілізму, гармонійний розвиток
міжнаціональних відносин.
Установча конференція звертається до усіх
громадян району, керівників організацій, підприємств, установ,
кооперативів, громадських об'єднань з закликом неухильно виконувати
Закон "Про мови в Українській РСР", всебічно сприяти утвердженню
української мови в якості державної на території району, приймати
активну участь у збереженні і примноженні досягнень української
культури.
Районне Товариство української мови імені
Тараса Шевченка "Просвіта" запрошує до співпраці усіх свідомих
громадян.
В єдності наша сила!"
Оголошення про заснування та звернення були
негайно оприлюднені у засобах масової інформації. Відразу почали
надходити, хоча й не чисельні, заяви про вступ до Товариства. Треба
зазначити, що наша "Просвіта" ніколи не гналася за чисельністю,
віддаючи перевагу якості роботи.
Вже з перших днів існування організація
повела роботу у напрямі відродження національного буття і свідомості
мешканців району. То були не легкі дні. З одного боку - ейфорія від
тих демократичних процесів, що відбувалися у суспільстві, з другого
- стримане, очікувальне ставлення районного керівництва та й
більшості зросійщених, зденаціоналізованих мешканців Бериславщини. В
умовах явного розвалу СРСР, загострення соціально-політичної
ситуації та наростаючої хвилі незалежницького руху таку позицію
можна було зрозуміти, але не виправдати. Невдовзі "Просвіті"
довелося рішуче підтримати демократичні процеси і демократію у
цілому під час тривожних днів спроби встановлення диктатури
пріснопам'ятного "ГКЧП" у Москві.
Керівники бериславської "Просвіти" першими
серед представників інших районних національно-демократичних
організацій поставили свої підписи під заявою до місцевих органів
влади про підтримку неухильності курсу на оновлення суспільства. І
хоча "Просвіта" не є політичною організацією, їй раз-по-раз
доводилося приймати участь у процесах державотворення рідної
України. Так було під час підготовки до референдуму на підтримку
незалежності нашої держави восени 1991 року, обговорення проекту
Конституції України, проведення виборів до Верховної Ради України
1994 та 1998 р.р., виборів до обласної, районної, сільських рад.
Завжди районна "Просвіта" підтримувала людей, що відстоювали націю,
державу, правду і справедливість. Це робилося шляхом усної та
письмової агітації у місцевій пресі, на радіо, під час численних
зустрічей з громадкістю.
Звичайно, районна "Просвіта" з перших днів
повела роботу щодо широкого впровадження в усі сфери суспільного
життя державної української мови. Далеко не усе вдалося здійснити у
цьому напрямі, насамперед через байдужість, а то й відвертий саботаж
деяких представників районної та міської влади. Дехто з них досі
ігнорує і Конституцію України, і Закон України "Про мови в Україні",
і рішення Конституційного Суду України, при цьому регулярно
отримуючи непогану зарплатню від тієї держави, чиї
нормативно-правові акти не виконують. Та, усе ж, певні зрушення у
цьому питанні є, хоча спрвжня боротьба за державність української
мови ще попереду.
Тепер безпосередньо варто перейти до
переліку тих основних заходів, що організувала, проводила районна
організація Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса
Шевченка як самостійно, так і у природній взаємодії з органами
місцевої влади, осередками політичних та громадських об'єднань.
Одним з перших таких заходів був молебен у
пам'ять жертв холерної епідемії 1892 р. у м. Бериславі, проведений
до 100-річчя трагедії на місці братньої могили на території
центрального кладовища митрофорним протоієреєм, настоятелем
Свято-Михайлівського Храму с.Зміївка, членом "Просвіти" панотцем
Олександром (Квіткою).
Відразу після цього, ще до відповідного
розпорядження Президента України Л.Кравчука, бериславська "Просвіта"
подала до адміністрації представника Президента у районі пропозицію
щодо вшанування численних жертв страхітливого голодомору 1931-1933
р.р.. Невдовзі був створений оргкомітет за участю представників
нашої організації. Робота набула широкого розголосу. Серед інших,
свій внесок у грошових коштах на спорудження пам'ятного знаку внесли
і члени правління "Просвіти". 12 вересня 1993 року у присутності
кількох сотень громадян було відкрито й освячено пам'ятний камінь
усім померлим від наглої смерті 60 років тому. Водночас члени
організації провели збір матеріалів - спогадів старожитців щодо
голомору. З болем у серці і сльозами в очах згадували люди жахливі
дні без крихти хліба, смерть рідних і близьких, марнослів'я
тодішнього комуністичного керівництва. Спогади видрукувала газета
Маяк. Тоді ж члени Товариства зібрали матеріали про трагічну долю
єврейського населення району у 1941 році, коли відразу після
окупації Бериславщини фашистськими військами були розстріляні сотні
представників цієї національності у м. Бериславі та колишніх
єврейських колоніях Лювове й Новоберислав. Ці матеріали невдовзі
були надіслані до керівництва Єврейської Ради України у Києві,
внаслідок чого представник нашої організації був запрошений до
участі у Міжнародній науково-практичній конференції "Єврейський
народ у 2-й Світовій війні", що відбулася у столиці у травні 1995
року.
На протязі кількох років члени Товариства
збирали архівні документи щодо морехідних класів та морехідної
школи, які діяли у районному центрі до 1917 року, а також про
кораблі військового та цивільного флотів Російської Імперії й СРСР,
що у різні часи носили назву "Берислав". Завдяки допомозі
працівників Державного Архіву Херсонської області та Російського
Державного Архіву Військово-Морського Флоту у Санк-Петербурзі такі
документи були знайдені, використані у роботі, а копії передані до
бериславської філії обласного краєзнавчого музею.
З ініціативи "Просвіти" у травні 1995 року
вперше в історії офіційно було вшановано пам'ять славного лицаря
нашого народу кошового отамана Запорозької Січі Костянтина Гордієнка
з нагоди його 260-ї річниці народження. Відомо, що серед кількох
десятків могил кошових збереглися до нашого часу лише три, і серед
них - могила Гордієнка біля с. Республіканець Бериславського району
на місці розташування Кам'янської Січі. Ця подія вилилася у справжнє
свято для місцевих жителів та прибулих гостей з усього району. Тоді
ж було відкрито меморіальні дошки побіля могильного хреста кошового
та на території самої Січі, виготовленням яких також переймалася
організація.
Навесні 1995 року з ініціативи членів
Товариства було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь
видатного сина українського народу гетьмана Богдана Хмельницького,
який навесні 1648 року, готуючись до Визвольної війни проти
польського панування, двічі проїздив Бериславщиною і зупинявся у
тодішній фортеці Кизи-Кермен. Мармурова дошка зайняла видне місце на
передній стіні районного музею. Водночас ми поставили питання про
перейменування однієї з центральних вулиць міста, що носить назву
Рози Люксембург, на вулицю Богдана Хмельницького з нагоди
святкування 400-річчя від дня його народження. Були опитані мешканці
вулиці, з яких більшість підтримала цю пропозицію. Проте чергова
сесія міської ради, куди було внесено подання, без грунтовної
мотивації відхилила його, як відхилила і пропозицію про
перейменування вулиці чекіста Урицького та повернення їй старовинної
назви Каховська. І усе це - попри громадську думку та здоровий
глузд. Так само вже новий прокомуністичний склад міськради більшістю
голосів відмовив у питанні, внесеному "Просвітою", про перенесення
монумента Ульянову-Леніну з центральної площі на територію районного
музею. Втім, відверто кажучи, такі рішення не були для нас
несподіваними, враховуючи багаторічну заангажованість зкомунізованої
й зросійщеної периферії.
На протязі чотирьох років поспіль наша
організація (заледве не єдина провінційна в Україні) влаштувала
курси англійської мови для учнів загальноосвітніх шкіл силами
представників української діаспори із США. За ці роки у нас побувало
10 учителів з-за океану - українців за походженням, які навчали
загалом біля сотні курсантів. Це навчання проводилося попри усю
матеріальну скруту останніх років, за допомогою батьків учнів,
активістів "Просвіти" та просто людей не байдужих, які приймали у
власних домівках гостей - викладачів. Принагідно хочу подякувати
усім їм за гречність і доброзичливість! Усі ці роки районна
"Просвіта" виступала співорганізатором та співучасником численних
науково-практичних конференцій, як от: з нагоди 60-річчя голодомору
1931-1933 рр. (1993 р.), 125-річчя народження Михайла Грушевського
(1992 р.), 275-річчя народження Г.Сковороди (1994 р.), 50-річчя
перемоги у 2-й Світовій війні (1995 р.), 100-річчя від дня
народження В.Сосюри та 50-річчя В. Стуса (1998 р.), святкування Дня
Соборності України (2000 р.), 2000-річчя Різдва Христового (2000
р.), Дня Героїв (2001 р.), щорічні вшанування Тараса Шевченка,
засідання літературної вітальні до роковини нашого земляка
письменника Якова Баша тощо. Неодноразово до Берислава та інших
населених пунктів приїздили відомі митці: Голова обласної
організації Національної Спілки письменників України Микола Братан,
літератори Володимир Пузиренко, Валерій Кулик, Валентина Наумич,
Олег Олексюк, голова Марганецької міської "Просвіти"
Дніпропетровської області М.Марченко, помічник голови Ради з питань
релігій при Кабінеті міністрів України Г.Куценко, Лауреат Державної
премії України імені Тараса Шевченка, знаний український прозаїк
Володимир Канівець, чию п'єсу "Шлюб за оголрошенням" поставив на
сцені Бериславський Народний театр. Пан Володимир під час свого
візиту був присутнім на виставці, відвідав могилу Костя Гордієнка,
зустрівся з громадськістю міста (листопад 1993). Та, першим, хто
відвідав Бериславщину на запрошення районної організації "Просвіта"
ще восени 1991 року був професор математики політехнічного інституту
штату Нью-Джерсі у США, співзасновник українсько-американського
Фонду допомоги дітям Чорнобиля, голова Товариства української мови у
США Роман Воронка. Кілька днів перебував пан Роман у наших краях,
знайомився з місцевістю, виступив перед мешканцями Берислава й
Веселого, а також подарував кілька комп'ютерів міській школі № 4.
Завдяки зв'язкам з діаспорою періодично вдається отримувати
навчальну літературу за допомогою благодійного фондну
"Сейбр-Світло". Працею великого ентузіаста просвітянської ниви Юрія
Єременка вдалося не лише організувати курси викладання англійської
мови, а й залучити до навчання в Українському Вільному Університеті,
що у м. Мюнхен (Німеччина) учителів історії Н.Осипенко та А.Гейко, а
також здійснити різдвяний відпочинок на зимових канікулах дітей
загальноосвітньої школи № 4 у гостинних родинах мешканців Західної
України. До речі, саме наша організація поклала початок відродженню
Різдвяного Вертепу у Бериславі ще взимку 1991-1992 років.
Цікавою формою роботи виявилося анкетування
учнів старших класів різних шкіл району з питань
соціально-політичного життя та ставлення юні до процесів, які
відбуваються у суспільстві. Усі дані були узагальнені й оприлюднені,
оскільки несли чимало для роздумів як учителям, так і батькам.
Активність організації під час виборів до
місцевих органів самоврядування навесні 1998 р. дозволила сформувати
у складі Бериславської районної ради депутатську групу Товариства
"Просвіта", до якої увійшли депутати Т.Бернацька, А.Гейко,
І.Гоменюк, В.Горб, М. Ільчишин та С.Курпієв. Члени групи разом з
деякими іншими депутатами регулярно ставлять питання щодо
соціально-економічного становища, тих негараздів, у яких опинилася
Бериславщина і відзначаються постійною активністю.
Останнім у часі вагомим досягненням
бериславських просвітян стало видання книжки "Нариси з історії
Бериславщини", яка задумана як періодична збірка. У ній вміщені
матеріали, більшість з яких грунтується на архівних дослідженнях і
які досі не оприлюднювалися, з історії краю, починаючи від
первісного суспільства і кінчаючи нашими днями. Зараз готується до
друку четверте число нарисів.
Активісти нашої організації регулярно
виступають перед учнями й викладачами шкіл, училищ, працівниками
органів управління, громадськістю міста і району. Добрі стосунки
склалися з місцевим козацтвом, релігійними громадами різних
конфесій, Народним театром, хором ветеранів (керівник О.Петренко),
іншими об'єднаннями громадян. По-діловому вирішуються зараз питання
з керівництвом районної ради та держадміністрації, редакцією газети
"Маяк", яка постійно оприлюднює інформацію про нашу діяльність.
Члени організації регулярно виступають у місцевій, центральній та й
зарубіжній пресі, в якості делегатів приймали участь в усіх
конференціях та урочистостях Всеукраїнського товариства "Просвіта"
імені Тараса Шевченка, Товариства "Меморіал", Конгресу Української
Інтелігенції.
Необхідно назвати тих бериславських
активістів, які стояли біля витоків організації, і тих, хто зараз у
наші нелегкі часи несе прапор "Просвіти". Це - Ю.Єременко (учитель,
заступник голови), Л.Скібчик (режисер Народного театру), М.Маціпура
(пенсіонер), Ю.Даниленко (адвокат), О.Бойко (підприємець),
Я.Онуферко (підприємець, зараз мешкає у Н.Каховці), Л.Грива
(відмінник народної освіти, зараз мешкає у м.Барселона, Іспанія),
М.Романов (заслужений тренер України), В.Канер (ветеран педагогічної
праці), І.Яковлєв (працівник фонду Державного майна, зараз мешкає у
м. Херсон), О.Бакай (завідуюча районним методкабінетом), О.Приходько
(учитель), Т.Солодка (науковий співробітник районного музею),
М.Данильченко (учитель, зараз - редактор програми студії телебачення
СТБ у м.Київ), Н.Дідик (зав відділу районної бібліотеки), В.Івченко
(художник), Є. і В.Хороводові (пенсіонери Збройних Сил), М.Середенко
(голова районної організації НРУ), Н.Мельничук, О.Дідик (директори
шкіл), а також, на жаль, вже покійні - Є.Задорожня (Надієва),
М.Карпенко та багато, багато інших, кого (прошу вибачення) просто
немає змоги назвати за браком місця. Окремо слід відзначити добрим
словом воістину подвижницьку діяльність Зміївської сільської
організації Товариства на чолі з відомим педагогом Миколою
Куривчаком. Лише за останні роки вмінням та ентузіазмом свого
керівника зібрано матеріали щодо злочинного переселення
комуністичним урядом українців-галичан на землі південної України у
1951 р., зокрема до с. Зміївка (акція "Вісла").
Нещодавно за участю широкого загалу сельчан
та гостей у селі відкрито й освячено Ювілейний Хрест в ознаменування
2000-ї річниці Різдва Христового. Особливо вражає велосипедна
подорож учнів місцевої школи "Шляхами запорізьких козаків", що її
щороку здійснюють вихованці Куривчака. За цей час вони побували на
місцях усіх Запорізьких Січей, визначних битв часів козацтва, у
гетьманських столицях і здійснили велосипедні подорожі до Румунії
(1998 р.) та Польші (2001р.)!
...Звичайно, далеко не усе вдалося здійснити
з задуманого членами Бериславської районної організації
Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. На це є
об'єктивні й суб'єктивні причини. Та попри усі перешкоди, наша
організація діяла, діє і буде діяти! Шлях утвердження незалежності і
відродження набутків української культури - один і схибити з нього
наш народ, вірю, вже не зможе. А "Просвіта" у силу можливостей і
власних здібностей завжди намагатиметься бути своєрідним
дороговказом на цьому шляху.
БОГДАН БЛАЖІВСЬКИЙ
Історія створення та діяльності Олешківської
"Просвіти" початку ХХ століття чекає на свого дослідника. Нині лише
можна стверджувати, що вона існувала, і серед її активу значилися
такі всесвітньовідомі особистості як Микола Куліш та Софія
Русова.
Ці та багато інших видатних діячів вбачали у
просвітницькій діяльності свій національний і громадянський
обов'язок. Певна річ, бурхлива діяльність товариства в плані показу
й пропагування національних надбань не подобалася ні царським ні
совєтським режимам. Вони переслідували просвітян. Та дощенту
зруйнував усі структурні ланки товариства на Україні більшовицький
режим.
У Олешках "Просвіта" відродилася лише у 1992
році. Свідомий український педагог Олексюк Олег Васильович у дні
підступного продовження русифікації Полудня України очолив
просвітянський рух Олешок і за малої кількості членства організації
призвів до щиросердної віри населення міста Цюрупинськ (Олешки) у
доброчинність "Просвіти" попри всі безпідставні вигуки представників
так званих "лівих сил".
1992 рік. Цюрупинська міська організація
чісельністю в п'ять осіб створила банк ідей,
адміністративно-господарський стратегічний та календарний плани на
наступний рік, розробила методологію праці з населенням, де
розшифрували усі напрями роботи на перші чотири роки діяльності, що
сприяло планомірному розвиткові організації.
Чисельні виступи Голови та його соратників в
пресі, по обласному радіо, телебаченню, в трудових колективах
призвели до чисельного розширення просвітянського руху.
Криза україномовної дитячої літератури для
дитсадків була призупинена пересувною бібліотечкою для дошкільнят
міста.
1993 рік. Гурток промосковських яничарів, що
називають себе істинними комуністами, мітингують, б'ють себе в груди
при клятві любові до народу України, голосно кричать в мікрофон,
вигукуючи красиві гасла, обіцяючи, обіцяючи, обіцяючи. А Олег
Васильович зі своїми соратниками Блажівським Богданом Івановичем та
Нікітченко Іваном Харитоновичем працюють. І люди відчули:
- Коли діти перших україномовних класів
переживали підручниковий голод, актив міської організації ВУТ
"Просвіта" його подолав в два етапи: перше - звернулися до
Львівської "Просвіти", Пласту та Львівського обласного управління
освіти про допомогу у зборі підручників для школярів Олешок. Нам
приємно, що передача книжок учням перших україномовних класів
російськомовних шкіл відбулася при святкових урочистостях. По школам
міста запрацювали Читальні товариства "Просвіта"; друге - голова
організації звернувся про допомогу до Міністерства освіти України,
після чого Міністерством був проведений рейд на Херсонщину і
виявлено наявність підручників, які чомусь не потрапили в повній
кількості до рук учнів через офіційні канали.
- Коли криза вищої освіти досягла вищої
точки (за мінімум знань батьки студентів повинні платити максімум
грошей), то цюрупинські випускники шкіл, а згодом випускники Півдня
України відчули силу надійного плеча. За ініціативою Цюрупинської
міської організації Всеукраїнського товариства "Просвіта" з 1993 по
1996 роки на безкоштовній основі для випускників у місті плідно
працював Факультет довузівської підготовки Львівського
політехнічного університету. До Львівської Політехніки поступило
більше десяти випускників Цюрупинських шкіл, серед яких Дерегін
Андрій, Кохана Олена, Фоміна Світлана, Гончарова Ганна та ін. У 1995
році Цюрупинська міська організація ВУТ "Просвіта" імені Тараса
Шевченка взяла на себе відповідальність Центру Великої України в
проведенні тестування та організації поїздок на дежавні іспити
молоді краю до Львівської Політехніки та Дрогобицького
педінституту.
- Коли книжкові фонди Цюрупинської районної
бібліотеки майже не поповнювались, за ініціативою міської "Просвіти"
свою роботу розпочала Читальня товариства "Просвіта" і при
книгарні.
- Спираючись на найкращі традиції та славну
спадщину українських просветителів, "Просвіта" проводить широку
роботу щодо відродження української національної культури, здійснює
лекційно-просвітницьку діяльність. Створюються всі умови для
створення Цюрупинської районної організації Всеукраїнського
товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Очолює роботу по
створенню та розвиткові діяльності районної організації Товариства
Нікітченко Іван Харитонович.
1994 р. Попередньо створена Цюрупинська
дитяча літературно-музична лабораторія чисельно зростає і стає
колективним членом Цюрупинської міської організації ВУТ "Просвіта",
що стає своєрідним другим народженням дитячої організації.
Районна газета "Вісник Олешшя" з 1994 по
1996 роки майже щомісяця друкує сторінку "Просвіти".
Неодноразово для школярів та педагогів міста
"Просвіта" організовувала зустрічі з відомими письменниками Миколою
Братаном, Валерієм Куликом, Василем Мелещенком, Анатолієм
Полуфакіним, Оленою Любомською, Ладою Федоровською та її
вихованцями.
15 жовтня 1994 року відбулася друга
конференція активу Цюрупинських районної та міської організації
Всеукраїнського товариства "Просвіта". На конференції зазначено, що
діяльність товариства спрямована на розвиток національних мов,
культур і традицій українського та інших народів України. Товариство
не допускає пропаганди національної й расової винятковості,
зневажливого ставлення до будь-якого народу, його мови, культури,
розпалювання класової, релігійної, міжнаціональної ворожнечі.
1995 рік. Цюрупинська міська організація
Всеукраїнського товариства "Просвіта" з кожним днем розширює свою
діяльність в плані відродження пам'яті, мов і, насамперед,
духовності дітей. Цюрупинська "Просвіта" сприяла поповненню
Літературно-музичної лабораторії "Чиста криниця" не менш
талановитими дітьми-сопілкарями. А грати їх вчив на українській
сопілці відгомий у місті просвітянин Михайло Михайлович Кравченко,
талант якого безумовно багатий і різнобарвний.
У Херсонському видавництві "Джерела" за
фінансової підтримки Цюрупинського відділення АК АПБ "Україна"
виходить друком Перше число щорічника альманаха дитячої та юнацької
творчості "Чиста криниця", презентація якого відбулася у травні 1995
року у великій переповненій залі Районного будинку культури. Ця
подія неодноразово була висвітлена в пресі, на радіо та телебаченні
області.
За ініціативою Цюрупинської міської
організації Всеукраїнського товариства "Просвіта" 15 грудня 1995
року у містах Цюрупинськ та Херсон проходили урочистості, присвячені
110-й річниці від дня народження нашого визначного земляка,
художника і громадського діяча Юхима Михайліва. Творчість, взагалі,
Юхима Спиридоновича Михайліва, людини всебічно обдарованої, ми
відкрили для себе лише в 1995 році. І нашої вини у тому нема. Хай же
буде доброю пам'яттю наше запізніле прозріння і наш уклін шаноби цій
великій людині, яка все своє життя вірно служила Україні. Вперше в
історії Херсонщини відбулася науково-практична конференція,
зорганізована Цюрупинською міською організацією ВУТ "Просвіта"
(голова Олексюк О.В.) при сприянні Херсонського управляння культури
(начальник Чуприна В.Г.), Національної комісії з питань повернення в
Україну культурних цінностей (голова Федорук О.К.), за участю
директора музею П.Г.Тичини І.Д.Блюдо, завідуючого відділом
рукописних фондів Інституту літератури НАН України С.А.Гальченко,
директора архіву-музею літератури і мистецтва М.І.Крячок, голови
Всеукраїнської спілки краєзнавців, академіка П.Т.Тронька, голови
Херсонської обласної організації ВУТ "Просвіта" М.І.Братана, а також
просвітян і краєзнавців області.
На вечорі пам'яті повернутого з небуття
нашого земляка видатного художника і діяча культури Юхима Михайліва
зайшла мова про спорудження пам'ятника на його батьківщині.
Підтримку ініціативи місцевого осередку "Просвіти" засвідчили
підписами на запрошенні керівники району і міста, обласного
управління культури, мистецтвознавці з Києва. За розробку пам'ятника
взявся наш земляк відомий скульптор Анатолій Шаталов. У лютому 1996
року макет пам'ятника Юхиму Михайліву у міськраді оргкомітетом
увіковічення пам'яті визначного художника було затверджено. На жаль
за браком коштів розпочате так і не дішло до свого логічного
завершення, а із смертю скульптора взагалі почало вдаватися
нездійсненним.
27 березня 1996 року у приміщенні Районного
будинку культури відбулася третя звітно-виборча конференція, де
головою організації одноголосно знову було обрано Олексюка Олега
Васильовича, який сприяв розширенню сфери діяльності, збільшенню
чисельності та матеріальному збагаченню організації, вже не кажучи
про зростання авторитету "Просвіти" у Цюрупинську.
Але ще взимку цього року почалися
відбуватися неймовірні події: один із самоназваних активістів у
телефільмі "Чисті джерела" (автор Л.Бондарчук) телекомпанії ВІК-ТВ
декілька разів був оголошений як голова Цюрупинської "Просвіти", на
що голова тільки-но готуючої документи на реєстрацію, проте давно
діючої на теренах району Цюрупинської районної організації
Всеукраїнського товариства "Просвіта" Нікітченко І.Х. реагує як на
власну образу і подає заяву про відмову очолювати організацію.
Створені тим самим самоназваним активістом і іже з ним сітуативні
постійні сперечання призводять у жовтні 1996 року до самовідмови від
керівництва голови Цюрупинської міської організації Олексюка О.В.,
який вже в грудні цього ж року засновує на основі вихованців "Чистої
криниці" МПГ Цюрупинськ Української скаутської організації "Пласт"
та Херсонську обласну організацію "Молода Просвіта", яка діє за
власним Положенням як молодіжний відділ Херсонської обласної
організації Всеукраїнського товариства "Просвіта".
А у Цюрупинській міській організації ВУТ
"Просвіта" перестають діяти розпочаті Олегом Васильовичем та його
соратниками проекти, авторитет організації падає, найактивніші із
просвітян, рятуючи ситуацію, долучаються до загальногромадських
заходів, щоб хоч якось засвідчити про існування організації.
Намагання керівництва обласної організації ВУТ "Просвіта" ім. Т.Г.
Шевченка зустрітися з Правлінням та Контрольно-ревізійною комісією
Цюрупинської міської організації ВУТ "Просвіта" ім. Т.Г.Шевченка у
повному складі не увінчалися успіхом. В період 1996-2001 років
організацію очолювали Мельник Костянтин Михайлович та Назаренко
Людмила Миколаївна.
26 червня 2001 року відбулася Шоста
Звітно-виборча конференція Цюрупинської міської організації
Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, на якій
за більшістю голосів повністю оновлено Правління та
Контрольно-ревізійну комісію організації, головою організації обрано
молодого магістра педагогіки Імшеницьку Тетяну Сергіївну. Лише за
перші місяці діяльності новообраного правління видно, що понад три
десятка членів організації, які довірили новообраному Правлінню
місію новітнього відродження "Просвіти" Олешок, не помилилися. Адже
з липня поновлена робота Читалень товариства "Просвіта", розпочата
робота по допомозі фонотеками українських пісень, колядок та
щедрівок дитячим садкам міста, розпочата робота по дослідженню
історії рідного краю (перший випуск "Нарисів з історії Олешок"
готується до друку на 2002 рік), розпочав діяти Благодійний Фонд
імені Миколи Куліша, засновниками якого є Цюрупинська міська
організація ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка, Цюрупинська
районна дитяча організація Літературно-мистецька лабораторія "Чиста
криниця" та Цюрупинська гімназія. Поновлено роботу з громадськістю в
трудових та учнівських колективах. Актив Правління Цюрупинської
міської організації ВУТ "Просвіта" імені Тараса Шевченка сприяв
створенню у Цюрупинському районі районної організації "Молода
Просвіта", яка має за мету поширення української мови серед юні та
молоді і утвердження її в усіх галузях суспільства.
З ІСТОРІЇ "ПРОСВІТИ"
В грудні 1998 року в Херсоні демонструвалася
виставка архівних матеріалів, що була присвячена 130 річниці з часу
заснування "Просвіти".
Її відвідувачі могли побачити документи, які
вперше демонструвалися в Херсоні.
Ми вирішили надрукувати список документів,
які експонувалися на виставці.
ДОКУМЕНТИ, ЩО ЕКСПОНУВАЛИСЬ НА
ВИСТАВЦІ:
1. Лист Д.І.Яворницького до О.О.Русова.
Оригінал 11 жовтня 1886 року. ДАХО (далі всі документи державного
архіву Херсонської області), ф. 5, оп.1 спр.4, арк.140
2. Збірки Херсонського губернського земства,
які редагував А.М.Грабенко.
3. Вісник товариства "Українська Хата" -
1917. - 28 травня. - примірник першої україномовної газети на
Херсонщині
4. Известия Херсонского уездного земства. -
1917 рік. В цьому виданні відкрився український відділ, в якому
друкувалися статті та твори українською мовою.
5. Українська партія
соціалістів-революціонерів. Херсонський комітет. Печатка. 1917 рік.
Фр.955, оп. 1, спр. 2, арк. 6.
6. Челюк. Губерніальний з'їзд Херсонщини.
Известия Херсонского уездного земства. - 1917 р. - 17 грудня. - №
52. - С.1651-1652.
7. Микола Чернявський. Коли тюрми
розчинились. Уривки зі спогадів. 1927 рік // Рабочее слово. - 1990,
октябрь.
8. Лист голови товариства "Українська
Книгарня" Івана Челюка до Ради Наукового Товариства імені Шевченка
(м. Львів). Оригінал. Лютий 1918 року. Фр. 955, оп. 1, спр. 5, арк.
32.
9. Заява товариству "Українська книгарня" на
передплату газет. Бланк. Оригінал. 1918 рік. Фр. 955, оп. 1, спр. 3,
арк. 14.
10. Оголошення про видання товариством
"Українська книгарня" українських книжок. Листівка. Оригінал. 1918
рік. Фр. 955, оп. 1, спр. 4, арк. 18.
11. Постанова Херсонської губернської управи
про розподіл обов'язків членів управи за підписом М.Чернявського.
Машинописна копія, автограф. 1918 рік.Фр. 1900, оп. 1, спр. 2, арк.
9.
12. Доповідь Правління Херсонського
кооперативного товариства "Українська книгарня". Брошюра. 1918
рік.Фр. 955, оп. 1, спр. 7.
13. Оголошення про загальні збори товариства
"Українська Хата". Листівка. 2 січня 1918 року,Фр. 955, оп. 1, спр.
4, арк. 2.
14. Візитна картка Володимира Кедровського.
Оригінал. 1918 рік. , Фр. 955, оп. 1, спр. 8, арк. 20.
15. Херсонське кооперативне кредитове
товариство ім. Миколи Левитського. Бланк. Друкарський примірник.
1919 рік. Фр. 954, оп. 1, спр. 17, арк. 8.
16. Заява активного діяча українського руху
Сергія Івановича Шульгіна з проханням надати йому місце вчителя
українознавства у вчительській семінарії. Оригінал. Автограф. 27
серпня 1918 року, Фр. 192, оп. 1, спр. 39, арк. 51.
17. Херсонське товариство "Просвіта". Бланк.
Друкарський примірник. 1918 рік. Фр. 954, оп. 1, спр. 17, арк. 15
зв.
18. Видавнича спілка "Книгозбірня". Штамп.
Друкарський примірник. 1918 рік., Фр. 955, оп. 1, спр.2, арк.
20.
19. Редакція тижневика "Народна справа".
Штамп. Друкарський примірник. 1918 рік. Фр. 955, оп. 1, спр.2, арк.
19.
20. Видавниче товариство "Сіяч". - Черкаси.
Поштова листівка. 1918 рік. Фр. 955, оп. 1, спр.2, арк. 13.
21. Товариство "Час" у Києві. Бланк.
Друкарський примірник. 1918 рік. Фр. 955, оп. 1, спр.2, арк. 10.
22. Видавниче товариство "Друкар".
Петроград. Штамп. Друкарський примірник. 1918 рік. Фр. 955, оп. 1,
спр.2, арк. 11.
23. Статут спілки українських національних
організацій Херсонського району. Машинописна копія. 1918 рік,
травень, фр. 955, оп. 1, спр. 4, арк. 17.
24. Лист Правління Херсонської спілки
кредитових і ощадно-позичкових товариств до Херсонської Надзвичайної
Комісії по боротьбі з контрреволюцією щодо несправедливого арешту
Івана Челюка. 1919 рік квітень., Фр. 950, оп. 1, спр. 161, арк.18,
19.
25. Витяг з протоколу виконавчого Комітету
Ради робітничих та селянських депутатів м. Олешки з автографом
Миколи Куліша. Лист. Копія. , фр. 3, оп. 1, спр. 2, арк.2
26. Лист голови Херсонської "Просвіти"
Миколи Чернявського. Автограф, оригінал. 1920 рік, 6 вересня. Фр.
954, оп.1, спр. 30, арк. 45.
27. Справоздання Херсонського товариства
"Просвіта" за 1919 рік і баланс на 1 січня 1920 року за підпису
Миколи Чернявського. Оригінал. , Фр. 954, оп. 1, спр. 30, арк. 56-58
зв.
28. Список тимчасово обраної Президії Ради
товариства "Просвіта". Оригінал. 24 квітня 1920 року., Фр. 954, оп.
1, спр. 30, арк. 26.
29. Оголошення про концерт, що влаштовували
учні української трудової школи 1 і 2 ступенів 30 травня 1920 року
під керівництвом Ю.Шумського., Фр. 954, оп. 1, спр. 18, арк. 56.
30. Доповідь уповноваженого про створення у
Херсонському повіті "Червоних Просвіт". Оригінал. 1921 рік., Фр.
413, оп. 1, спр. 373, арк. 8, 12, 14.
31. Лист голови Херсонської "Просвіти"
Миколи Чернявського до Херсонського повітвиконкому з проханням
зареєструвати товариство. 1922 рік. Жовтень., Фр. 2, оп. 6, спр. 19,
арк. 5.
32. Анкета М. Ф.Чернявського.1922 рік., Фр.
1887, оп. 3, спр. 507., арк. 139.
33. Таємний лист до інспектора Політосвіти
Снігурівського району про "петлюрівський" репертуар шкільного хору.
1926 рік. Червень. , Фр. 414, оп. 3, спр. 8, арк. 62
34. Оголошення про вшанування
М.Ф.Чернявського з нагоди його ювілею. 1926 рік., фр. 414, оп. 1,
спр. 742, арк. 3.
35. Слідча справа Миколи Федоровича
Чернявського. 1929-1930, 1937-1938 рр. фр. 4033, оп. 6, спр. 926,
927.
36. Розстрільний акт та довідка про
виконання вироку. фр. 4033, оп. 6, спр. 926, арк. 158.
37. Фотознімки всіх осіб, що проходили по
справі М.Ф.Чернявського (Доброволянський О.Я., Хорунжий М.І., Петров
М.Я., Сухін Г.М., Глущенко С.Ю. , фр. 4033, оп. 6, спр. 927, арк.
62.
38. Фото М.Ф.Чернявського. (з слідчої
справи). фр. 4033, оп. 6, спр. 927, арк. 62.
39. Лист-звернення дружини письменника
С.Чернявської до О.Є.Корнійчука з проханням посприяти перегляду
справи М.Ф.Чернявського. 9 грудня 1939 року. ЇЇ чоловіка близько
двох років вже не було в живих... , фр. 4033, оп. 6, спр. 927, арк.
33-38.
41. Слідча справа Івана Микитовича Челюка.
На момент арешту Іван Микитович бухгалтер комунхозу. У недалекому
минулому - відомий діяч кооперативного та земського руху, один з
засновників першої масової легальної української організації на
Херсонщині "Українська Хата", перший голова Херсонської "Просвіти",
голова товариства "Українська книгарня". Засуджений за участь у
міфічній націоналістичній шовіністичній організації. Розстріляний у
грудні 1937 року.
42. Протокол допиту І.М.Челюка. 1937 р., фр.
4033, оп. 7, спр. 875, арк. 46.
43. Слідча справа Сергія Івановича Шульгіна,
доктора, викладача педагогічного інституту, українського
громадського діяча, засудженого за участь у міфічній шовіністичній
націоналістичній організації. Розстріляний у грудні 1937 року:
44. Протокол допиту С.І.Шульгіна., фр. 4033,
оп. 3, спр. 959, арк. 32.
45. Слідча справа Арсенія Дієвича Пхіденка,
агронома, в минулому офіцера царської армії, діяча херсонських
просвітницьких організацій "Українська Хата" і "Просвіта". 1937 рік.
Розстріляний, фр. 4033, оп. 5, спр.694.
46. Слідча справа українського письменника
Сави Захаровича Божка: витяг з протоколу допиту, звинувачення. 1938
р. Фр. 4033, оп. 4, спр. 773, арк. 159, 107, 182, 170;
47. Сава Божко. Фото.
48. Микола Куліш, український письменник,
голова Олешківського ВРК у роки громадянської війни. Фото.
49. Анкета Миколи Куліша під час його служби
у Дніпровському повітвиконкомі. 1921 р. фр. 3131, оп. 1, спр. 191,
арк. 29-31.
43. Слідча справа Григорія Григоровича
Соколова, директора школи № 1 м. Херсона:
50. Протокол допиту Григорія Соколова. 1937
р. Фр. 4033, оп. 3, спр. 760, арк. 9.
51. Витяг з протоколу засідання трійки при
УНКВС з вироком 10 років виправно-трудових таборів. 27 листопада
1937 р. Фр. 4033, оп. 3, спр. 760, арк. 18.
52. Слідча справа Якова Васильовича
Сагайдака, викладача шляхо-механічного технікуму: звинувачення,
вирок, витяг з акту про розстріл. 1937 р. Фр. 4033, оп. 3, спр. 708,
арк. 24, 27, 28.
53. Слідча справа Олександра Івановича
Парасенка, вчителя української мови і літератури школи № 15 м.
Херсона: витяг з протоколу про 10 років таборів. 1937 р. Фр. 4033,
оп. 5, спр. 639, арк. 35.
54. Слідча справа вчителів української мови
Івана Терентійовича Котелянця та Федора Артемовича Чернеца, які
працювали у школі № 2 м. Херсона. Засуджені за участь у
контрреволюційній націоналістичній органанізації. 1937 р.:
55. Звинувачувальний вирок. Фр. 4033, оп. 3,
спр. 890, арк. 14, 52;
56. Іван Котелянц у таборі. Фото. 1940 р.
Фр. 4033, оп. 3, спр.918, арк. 5.
Підготував Дементій Бєлий
ПРО АВТОРІВ:
БАРАНЮК Віра Олександрівна - головний
спеціаліст державного архіву Херсонської області.
БЄЛИЙ Дементій Васильович - головний
спеціаліст державного архіву Херсонської області, голова Херсонської
обласної організації Комітету виборців України, член правління
Херсонської обласної організації ВУТ "Просвіта" ім. Тараса
Шевченка.
БЛАЖІВСЬКИЙ Богдан - співзасновник
Цюрупинської міської організації Всеукраїнського товариства
"Просвіта" імені Тараса Шевченка.
БРАТАН Микола Іванович - почесний голова
Херсонської обласної організації Всеукраїнського товариства
"Просвіта" імені Тараса Шевченка, голова Херсонської обласної
організації Національної спілки письменників України.
ГЕЙКО Сергій Олексійович - голова
Бериславської районної організації Всеукраїнського товариства
"Просвіта" імені Тараса Шевченка.
ГОЛОБОРОДЬКО Ярослав Юрійович - завідувач
кафедри української літератури Херсонського державного педагогічного
університету, доктор філологічних наук, академік Академії
педагогічних і соціальних наук, член Асоціації українських
письменників, член Херсонської обласної організації Всеукраїнського
товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка.
КАЛИНИЧЕНКО Ірина Юріївна - співробітник
Літературного Музею.
МАРУЩАК Олена Олексіївна - головний
спеціаліст Херсонської облдержадміністрації.
НЕМЧЕНКО Іван Васильович - кандидат
філологічних наук, доцент кафедри української літератури ХДПУ, член
правління Херсонської обласної організації ВУТ "Просвіта" ім. Тараса
Шевченка.
|
|
