|
Від автора:
Деякі з тих, кому довірено було прочитать книжку до друкування, закидали авторові про велику нелюбов до росіян. Абсурд!!!
Тоді треба говорити про нелюбов і до турків, і до татар, і до молдаван, румун, угорців, литовців, поляків, тобто, до тих, хто кожен окремо намагався відірвати собі якомога більший шмат від Русі-України і побувши деякий час у військовому союзі з Богданом Хмельницьким, в найскрутнішу годину несподівано зраджував його так, як це зробили московити (з 22.10.1721 року - росіяни), заключивши з поляками (посли Русі-України не були допущені) Віленську угоду, хоча й усну, але яка передбачала в подальшому поділ Русі-України між ними. За Переяславською угодою Московія зобов'язувалася не робити того.
Автор запевняє: він лише намагався скласти зміст книжки, вилучивши з багатющої кількості історичних книжок найбільш достовірну інформацію про ту дуже складну ситуацію, в якій опинився, відновивши Київську Русь - могутню колись державу, найбільшу на той час в Європі, Великий Гетьман Богдан Зиновій Хмельницький.
М.Кабаків
Переяславська рада
Коли уважно вивчаєш історію Козацької демократичної республіки і особливо становище, в якому опинився Богдан, розумієш найголовніше. На той час Гетьман Русі виявився серед керівників сусідніх держав самою колоритною, самою розумною і самою хороброю людиною, яка порушила таке важливе і важке питання - відновити колишню Київську князівську державу Русь і, досягши її незалежності, обрати свій шлях розвитку і стати добрим сусідом інших держав, хоча й за чималої крові кращих синів і дочок Русі-України.
Але зважте, хто захоче погодитися мати поруч такого сильного вождя як Богдан, таку сильну козацьку державу, якою при ньому стала Русь-Україна? Польща, Крим, Туреччина чи, тим більше, Московщина? Скажемо відверто - ніхто! То хто б з них став допомагати Богданові, якщо всі знали: виграє Русь, вони на її фоні стануть жертвами прикладу незалежної держави! Ось і клювали Гетьмана королі, господарі, князі, хани, султани та цар! І досягли свого: Русь-Україна втратила свою незалежність... Через два століття Тарас Шевченко у вірші "Чигирине, Чигирине" з гіркотою скаже:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??.. Засівали
І рудою поливали.
І шаблями скородили,
Що ж на ниві уродилось??!!
Уродилась рута... рута...
Волі нашої отрута.
Але тут же в кінці поет-геній пророкує:
Спи, Чигрине, нехай гинуть у ворога діти.
Спи, Богдане,
Поки встане
Правда на цім світі!
В ті часи, пророкуючи Україні світле
майбутнє, Тарас Шевченко пише:
Не смійтеся, злії люди,
Церков-домовина
Розвалиться, і з-під неї
Встане Україна
І розсіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!
Але колесо історії невблаганне. Імперії
порозвалювалися і нарешті...
Нарешті 24 серпня 1991-го року Верховна Рада проголосила незалежність України, підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.
І наперекір зрадженій і потім всуціль пофальшованій Московією а далі й Росією Переяславській угоді мрія Великого Гетьмана Русі-України збулася!
Август Вірлич,
журналіст-історик
Від автора : А.Е.Вірлич був в'язнем гітлерівських таборів, а з 1945 по 1954 рік був одним з "довічних" засланців сталінського ГУТабу, яких московська влада змушена була звільнити до 300-річчя Переяславської ради, як українців за походженням. З тих пір він дуже шанує свого визволителя Богдана Хмельницького.
(читайте "Площадь
Свободы" від 03.01.2002 р. № 1)
Замість передмови:
УХВАЛА
Ради Наукового товариства ім. Шевченка
в Україні
відповідно до Указу Президента
"Про відзначення 350-ї
річниці
Переяславської козацької ради 1654 року"
від 13
березня 2002 року.
Розглянувши "значення Переяславської козацької ради 1654 року в історії України" (як про це говориться в указі), Рада НТШ дійшла висновку:
1.Указ ґрунтується не на аналізі історичних фактів, а на псевдоісторичному міфі про Переяславську раду, тобто про легенду, яка, в жодному випадку, не заслуговує загальнодержавного відзначення.
2. У Переяславі в січні 1654 р. не було "козацької ради", а відбувалася лише рада вищої старшини Запорізького війська в складі гетьмана Богдана Хмельницького, генеральної старшини і частини полковників. Жодна з вимог старшинської ради, передана усно московській делегації на чолі з В.Бутурліним (зокрема, вимога, що цар - або його уповноважений - також повинен присягати), не була прийнята московською стороною.
3. У Переяславі було започатковано присягання Малої Русі на вірність цареві на знак підданства (холопства) Московській державі. Присягу склали гетьман, генеральна старшина, лише частина полковників. Козаки присягали за наказом. Міщани намагалися уникати присяги. Присягали лише окремі представники шляхти і духівництва (Київський митрополит відмовився), селян не питали. Отож про будь-яку єдинодушність народу не могло бути й мови.
4. Усупереч розпропагованому москвоцентричною історіографією міфові жодного Переяславського договору, тим паче рівноправного міждержавного документа про союз Росії з Україною та про взаємні зобов'язання, укладено не було, бо Мала Русь не визнавалася окремою державою, а, крім того, з підданими холопами жодних договорів не укладають. Для них були лише жалувані грамоти, в яких навіть не враховано всі прохання запорізької старшини.
5. Після Переяславської старшинської ради московські власті розпочали військову окупацію України, поступово розташовуючи воєвод з військом у чимраз більшій кількості міст.
6. Після Переяславської старшинської ради 1654 року в Україні виник рішучий протест проти режиму, накиненого Москвою, що виявилося у відновленні Б.Хмельницьким васальної залежності від Османської імперії, у виході України з підданства Москві та в повстаннях і військових діях проти московської влади (гетьман Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко, Іван Брюховецький, Іван Мазепа, Пилип Орлик).
7. Москва двічі провела поділ України між Польсько-Литовською державою та Московським царством (Андрусівський договір 1667 р., Московський "вічний мир" 1686 р.), погодилася на захоплення частини України Османською імперією - її васалом Кримським Ханством. Було ліквідовано автономну Українську православну церкву, знищено Запорізьку Січ, скасовано Гетьманщину, накладено заборону на самостійну зовнішню торгівлю, розгромлено вищу світську освіту, запроваджено кріпацтво і т.д. Переслідування українства, його зросійщення, як віддалена спадщина Переяслава, зберігалося по XX ст. включно.
Враховуючи викладені вище факти і явища, що несумісні з честю та гідністю суверенного українського народу, Рада НТШ в Україні протестує:
1. Проти відзначення 350-річчя т. зв. Переяславської козацької ради, трагічного і ганебного факту в історії України;
2. Проти нав'язування, в зв'язку з цим відзначенням, низки заходів - наукових конференцій, круглих столів, книжкових виставок, інших культурно-просвітницьких акцій, Всеукраїнського конкурсу учнівської та студентської молоді на краще знання історії України, видання монографій, науково-популярної та художньої літератури з історичної тематики, оновлення експозицій (присвячених згаданій події) в Національному музеї історії України та Національному історико-етнографічному заповіднику "Переяслав", проведення тематичних радіо- та телепрограм.
Рада НТШ в Україні вважає, що Українська держава зобов'язана ініціювати та проводити перелічені вище заходи постійно, маючи на увазі розвиток української історичної освіти та науки і незалежно від дат, що символізують поневолення України. Зі свого боку, НТШ вітатиме і підтримуватиме всі ініціативи та заходи, скеровані на висвітлення справжньої ролі Переяславської старшинської ради 1654 р., а також наслідків, до яких вона в такий чи інший спосіб довела і доводить ще до сьогодні.
У цей же момент Рада НТШ в Україні глибоко обурена спробою нав'язати українському народові відзначення днів присяги на підданство-холопство московському цареві, яка символізувала черговий етап жорстокого поневолення України.
Свобода народам!
Свобода людині!
ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ
ч.27(2514) - 3 липня 2002 р.
Акція протесту
НА ЗАХИСТ ПРАВ УКРАЇНЦІВ
Напередодні Дня Конституції, 27 червня, 10 правоцентристських партій і громадських організацій, серед яких УРП "Собор", Конгрес Українських Націоналістів, "Реформи і Порядок", "Батьківщина", УНР, НРУ, "Просвіта", пікетували Аміністрацію Президента і Кабінет Міністрів, а також пройшли по Хрещатику до столичної мерії, скандуючи: "Україні - українську владу", "Україна без Кучми", "Геть - злочинну владу". Не менш красномовними були й транспаранти: "Українці! Кучма не наш президент!", "Зросійщенню - заслін!", "Ні - антиукраїнській політиці влади!" Саме останнє гасло було квінтесенцією протестних акцій.
Промовці народні депутати голова НСПУ Володимир Яворівський, голова УРП "Собор" Анатолій Матвієнко, голова Всеукраїнського товариства "Просвіта" Володимир Мовчан і багато інших привернули увагу до нечуваних масштабів нехтування Конституцією України, дискримінації корінної автохтонної української нації, тотального зросійщення, що, зокрема, знайшло відображення в Указі Президента № 238 "Про відзначення 350-тиріччя Переяславської ради 1654 року". Саме влада під проводом президента Л.Кучми провадить антиукраїнську політику, котра, як приміром, горезвісні санкт-петербурзькі угоди з Росією щодо української газотранспортної системи, завдає шкоди національним інтересам України.
До акції протесту приєдналися і шахтарі.
Право-центристські партії ініціюватимуть внесення на розгляд сесії ВР звіту уряду з питань дискримінації українців.
Ольга ДМИТРЕНКО
Нота
"РАБИ, ПІДНІЖКИ,
ГРЯЗЬ МОСКВИ..."
Антиукраїнська атмосфера, яка останнім часом зусиллями влади нагнітається в нашій державі, викликає протести та обурення суспільства, зокрема, провідної верстви української наукової еліти.
Дивовижні проекти Банкової на кшталт "Року Росії в Україні", указу президента "Про відзначення 350-ї річниці Переяславської ради 1654 року", російсько-української робочої групи з написання підручників з історії України - далеко не повний перелік антиукраїнських заходів, що проводяться на державному рівні і зініційовані людьми (як-от відзначення Переяславської ради - блоком "За єдину Україну"), які не мають почуття національної гідності, ні державницької постави, ні знань історичних джерел, зате завжди готові в три погибелі згинатися перед Москвою "за шмат гнилої ковбаси". Вони не спроможні збагнути самопожертви тих українських лицарів, які за свободу і честь України героїчно вмирали, тому самі з радістю приймуть від "старшого брата" кайдани, аби лише ті були золотими. Ба, ті люди не здатні навіть на тверезий аналіз подій та логіку здорового глузду. Бо якщо 11 років тому Україна формально звільнилася з-під московського поневолення, то для чого їй тепер відзначати "ювілей" його початку? Проте в партії влади на чолі з Л.Кучмою своя "логіка", продиктована кон'юнктурою - майбутніми президентськими виборами. Прикметно, що комісію з "переяславських святкувань" очолив глава Адміністрації Президента Віктор Медведчук, до речі, доктор наук.
На антинаціональні "ініціативи" офіційного Києва відреагувала українська спільнота з усього світу. Наша газета публікує офіційні заяви та звернення Наукового товариства ім. Т.Шевченка, учених та громади діаспори, Відкритий лист українських істориків, інтелігенції та представників громадськості, під яким поставили підписи тисячі громадян України. В редакцію щодня надходять листи, автори яких обурюються антиукраїнською політикою влади. Саме в них бринить надія на відродження української гідності, бо вони - моніторинг нашої совісті.
Марія БАЗЕЛЮК
З приводу загрози політичного перегляду української історії
Президентові України Л.Кучмі
Прем'єр-міністрові України А.Кінаху
Голові Верховної Ради України В.Литвину
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
українських істориків, інтелігенції
та представників громадськості
Ми висловлюємо глибоке занепокоєння з приводу створення російсько-української робочої групи для розробки нових підручників з історії України та Росії в рамках поглиблення міжурядових взаємин протягом ініційованого Президентом Росії В.Путіним "Року України в Росії". До того ж група створена в Москві підкомісією з культурного та гуманітарного співробітництва між Росією та Україною, яку очолюють віце-прем'єри обох держав - Валентина Матвієнко та Володимир Семиноженко. Вони не є істориками, а тому не мають морального права впливати на перегляд змісту українських підручників,
Причиною створення такої робочої групи, як сказала 24 травня російський віце-прем'єр В.Матвієнко, є потреба перегляду нинішнього висвітлення історії, яке нібито зазнавало впливу політичної кон'юнктури перших років перебудови та реформ. Утім в Україні, насправді, саме в цей період зародилася незалежність історичної науки від політичної кон'юнктури, що панувала в радянську добу. Відродження історичної справедливості, в тому числі і в шкільних підручниках, не було доведено до кінця через неготовність до цього політичної еліти, про що може свідчити зволікання з державним визнанням ОУН-УПА українським національно-визвольним рухом та воюючою стороною у Другій світовій війні.
Переважна частина сучасної російської історіографії далі ігнорує або заперечує низку важливих фактів історії України. А це тепер може впливати і на зміст нових підручників з української історії.
Згадана робоча група з'явилася після того, як на нещодавніх переговорах із гуманітарного співробітництва російська сторона висловила невдоволення з приводу висвітлення в Україні замовчуваних у радянський період сторінок історії, таких, як організований Москвою голодомор 1932-1933 рр. та агресія більшовицької Росії проти нею ж визнаної Української Народної Республіки у 1917-1920 рр. Отже, йдеться про порушення прав українських істориків на незалежний науковий погляд, що рівнозначно відновленню російської політичної цензури на українські підручники з історії. Створення робочої групи супроводжується дозуванням інформації, приховуванням її від української громадськості та навіть фахівців-істориків.
Ми також висловлюємо стурбованість тим, що у момент, коли потрібно вживати заходів для виправлення пригніченого становища української мови, а також протидіяти російському політичному тиску на висвітлення українцями власної історії, виникають проекти, які можуть мати протилежну спрямованість: "Рік Росії в Україні" та санкціоноване Указом Президента України №238/2002 відзначення 350-ї річниці Переяславської козацької ради, що передбачає широкомасштабну антиукраїнську за своїм підтекстом кампанію, яка перегукується з тезами ЦК КПРС до 300-ліття "возз'єднання". Інакше як ганебною наругою над долею України у складі Російської імперії не можна назвати державне відзначення події, від якої прослідковується процес порушення російською стороною Переяславської угоди, ліквідації козацького демократичного ладу, незалежності українських державних, економічних, військових, судових, церковних та інших суспільних інституцій, розгортання наступу на українську мову, науку, освіту, культуру, а також розв'язування репресій проти різних верств українського суспільства, козацтва, духівництва, селянства, інтелігенції.
Ми наполягаємо на розпуску згаданої російсько-української робочої групи, оскільки перегляд висвітлення історії в українських шкільних підручниках на догоду політичній кон'юнктурі нинішніх російсько-українських взаємин вважаємо неприпустимим.
Ярослав ДАШКЕВИЧ,
доктор історичних наук, професор;
Володимир
СЕРГІЙЧУК,
доктор історичних наук, професор;
Сергій БІЛОКІНЬ,
доктор історичних наук;
Павло СОХАНЬ,
член-кореспондент НАН України,
директор Інституту української археології та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України;
Ганна
СИРПАНИК,
доктор історичиих наук, професор,
директор інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАНУ;
Євген СВЕРСТЮК,
доктор філософії;
В'ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ,
президент НаУКМА;
Наталя ЯКОВЕНКО,
доктор історичних наук, професор НаУКМА;
Юрій ШАПОВАЛ,
професор, доктор історичних наук;
Михайло
ШВАЙКА,
доктор економічних наук;
Олег
ЯЦЕНКО,
web-сайт "Майдан";
Віктор
БРЕХУНЕНКО,
доктор історичних наук,
учений секретар Інституту української археології та джерелознавства НАНУ;
Вілен ГОРСЬКИЙ,
доктор філософських наук.
1 | 2 | 3
Далі...
|
|
