|
ДОДАТОК:
Лише основні дати подій
із життя
Б.Хмельницького
(див. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан
Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. - К.: Наук. думка,
1994)
Близько 1595, 27 грудня - народився Богдан
Зиновій Хмельницький.
1620, 9-10 вересня - брав участь у битві при
Цецорі з турецько-татарською армією, у якій загинув його батько, а
сам потрапив по 1622 рік до турецької неволі, викупила мати.
1630 - Брав участь у козацькому повстанні
під проводом Тараса Федоровича (Трясила).
1637 - Богдан Хмельницький брав участь у
козацькому повстанні під проводом Павла Михновича Бута (Павлюка), у
тому числі 6-го грудня у битві під Кумейками. Писар Війська
Запорозького.
1638, весна - Б.Хмельницький брав участь у
козацько-селянському повстанні під проводом Я.Остряниці, Дмитра Гуні
та Скидана.
1638, березень-квітень - Варшава. Сейм
скасував козацьке самоврядування, число реєстрових обмежено до 6
тис.
1638, 8 травня - Битва загонів Остряниці з
польським військом С.Потоцького під Лубнами.
1638, червень - Битва повстанців з поляками
під Жовнином.
Переселення частини козаків та селян на чолі
з Острянином в Слобідську Україну (заснування ними м. Чугуєва.)
30 серпня - Богдан Хмельницький брав участь
у козацькій раді в Києві, де його обрано до складу посольства до
короля Польщі.
1639, вересень - у складі нового козацького
посольства вирушив до Варшави.
18 жовтня-15 листопада - брав участь у сеймі
у питанні поступок козацтву. Король прийняв козацьке посольство.
1644, Жовтень - Б.Хмельницький веде
переговори у Варшаві з французьким послом щодо умов найму
козаків.
1645, квітень - у Франції укладає угоду про
наймання 2600 козаків.
1646, березень - Богдан Хмельницький у
складі посольства їде до Варшави.
10-го квітня - таємна зустріч козаків з
королем Польщі Владиславом IV, який обіцяв збільшити реєстр
козацького війська до 12-20 тис.
1646, жовтень - Можливо Хмельницький брав
участь з козаками у битві під Дюнкерком.
1647, травень-червень - Таємна зустріч
Б.Хмельницького з королем, під час якої Владислав IV пообіцяв
заборонити вищим урядникам кривдити козаків і підтримав підготовку
козаками морського походу.
Серпень-вересень - зустріч Б.Хмельницького з
канцлером Речі Посполитої, який вручив йому гетьманські клейноди для
організації морського походу.
Вересень-жовтень - таємні наради козаків під
проводом Б.Хмельницького з питань щодо організації повстання.
Листопад - Чигиринський осавул Р.Пешта доніс
на Хмельницького, і чигиринського сотника заарештували. Р.Пешта
вигнав родину Б.Хмельницького з Чигирина.
Грудень - За допомогою друзів звільнився з
ув'язнення і втік з невеличким загоном козаків і сином Тимофієм на
Запоріжжя.
1648, січень - Вирядив посольство Книша до
кримського хана. Іслам-Гірея (не до царя "єдінокровного і
православного" Московії!) з проханням надати допомогу в боротьбі з
Польщею.
1648, 25 січня - Повстання козаків на
Запорожжі. Обрання гетьманом Богдана Хмельницького. Початок
Визвольної війни руського (українського) народу за незалежність і
створення національної держави.
1648, лютий - Укладання Б.Хмельницьким
союзного договору з кримським ханом.
березень - відбулися переговори з послами
М.Потоцького про умови припинення боротьби. Козацька рада відхилила
пропозицію коронного гетьмана Речі Посполитої.
19 квітня - польські підрозділи дісталися до
Жовтих Вод.
1648, 5-6 травня - Перемога Б.Хмельницького
над поляками з С.Потоцьким під Жовтими Водами.
1648, 16 травня - Розгром польської армії
козацько-татарським військом у Гороховій Діброві поблизу
Корсуня.
18-20 травня - Б.Хмельницький передав
коронному гетьману М.Потоцькому вимоги Війська Запорозького, щодо
відновлення козацьких вольностей і автономії держави Русь.
8-го червня - лист до царя Московії Олексія
Михайловича з пропозицією зайняти польський трон; обіцяв надати
військову допомогу.
20-ті числа травня - Універсали гетьмана до
населення Русі-України з закликами підійматися на боротьбу.
1648, 6-7 червня - Б.Хмельницький зустрівся
у Мошнах із затриманим гінцем севських воєвод Климовим, який віз
листи до А.Кисіля. Під час розмови повідомив його про бажання
отримати допомогу від Московії для боротьби проти Польщі.
1648, червень - Лівобережна Україна.
Звільнення Стародуба, Новгород-Сіверського, Борзни, Чернігова.
- Б.Хмельницький розробляє і впроваджує
військовий статут "Про устрій війська Запорізького".
20 червня - лист Б.Хмельницького до
хотимського воєводи С. Волховського про своє невдоволення наміром
Московії надати допомогу Польщі. Канцлер Польщі Є.Оссолінський
запросив воєнної допомоги у Франції.
1648,11 липня - лист до воєводи Плещєєва з
осудженням наміру Московії допомагати Польщі й пропозицією уряду
Московії розпочати наступ на Польщу і оволодіти королівським
троном.
24 липня - лист до Н.Плещеєва про намір
підтримувати дружні відносини з Московією.
1648, 16-18 липня - Розгром польського
війська козацькими полками Максима Кривоноса, під м.
Старокостянтиновом.
29 липня - лист до воєводи С.Болховського з
повідомленням, що не вірить у щирість польської сторони у
переговорах, із проханням до уряду Московії надати допомогу у
боротьбі з Польщею. 1648,
липень-серпень - Звільнення територій
Чернігівського, Київського, Брацлавського, Подільського (без
Кам'янця) та частини Волинського воєводств.
1648, 13 вересня - Розгром армією
Б.Хмельницького 80-90 - тисячного польського війська під
Пилявцями.
1648, 21 вересня - Козацькі полки взяли
фортецю Кодак на Запоріжжі.
2-го жовтня - лист Б.Хмельницького до
магістрату Львова з вимогою виплатити контрибуцію й видати жидів
(які організували активний і тривалий продаж українців у рабство,
розвідка Б.Хмельницького перехопила гінця з відповідною
інформацією).
Львів заплатив викуп у сумі близько 0,5-0,6
мільйона злотих.
25 жовтня - прибув посланець від королевича
Яна ІІ Казиміра з обіцянкою в разі обрання королем укласти з
Військом Запорозьким мир і підтвердити його привілеї (?).
27 жовтня - Лист Богдана Хмельницького до
міщан Замостя з пропозицією розпочати переговори і висловленням
побажання бачити на польському троні Яна Казимира.
1648, 7 листопада - польський сейм обрав
королем Яна II Казимира.
8-го листопада - мешканці Замостя дали викуп
20 тис. злотих Війську Запорізькому.
18 листопада - Б.Хмельницький відправив
посольство до турецького султана з повідомленням про звільнення
земель Русі-України з-під влади Польщі і проханням у разі потреби
надати допомогу Війську Запорозькому.
1-го грудня - лист короля про "пробачення"
Війську Запорозькому і обіцянкою відмінити унію, зберегти давні
вольності.
2-го грудня - універсал Яна ІІ Казимира до
панів і шляхти про укладення миру і застереженням не карати підданих
за участь у повстанні. Універсал короля до мешканців Руського
(Українського) воєводства з наказом припинити заколоти і виконувати
"звичайне підданство" панам.
11 грудня - лист Яна ІІ Казимира до Богдана
Хмельницького з вимогою розіслати суворі накази загонам повстанців в
Русі і Білорусі, щоб розійшлися по домівках.
17 грудня - Б.Хмельницький прибув до Києва,
де міщани і духовенство влаштували йому урочисту зустріч як
визволителю Русі "від лядської неволі".
1649, 1-го січня - лист до трансільванського
володаря щодо обміну посольствами й інформацією.
11 лютого - Б.Хмельницький відвідав голову
польської комісії А.Кисіля з переговорів про укладання мирного
договору і під час розмови заявив про свій намір відірвати "від
ляхів всю Русь-Україну".
12 лютого - прийняв посланців від А.Кисіля з
проханням продовжити переговори.
13 лютого - на переговорах з комісарами
Богдан Хмельницький повідомив про свій намір звільнити від
польського панування всі етнічноруські (українські) землі.
15 лютого - укладене перемир'я з
Польщею.
Лютий - прибуло турецьке посольство з
повідомленням про згоду Порти допомогти Війську Запорозькому. Вислав
козаків у всі кінці земель під Польщею (й Литву) для організації
повстань проти панування шляхти.
19 квітня - відбулася зустріч з московським
посольством Г.Унковського, під час якої Б.Хмельницький просив
допомоги від Московії проти Польщі і заявив про свій намір домогтися
повної незалежності Русі-України в її етнографічних межах.
Початок березня - бої козаків і повстанців
Подільського полку І.Федоровича з польською армією (6-8 тис.
жовнірів).
29 квітня - Ян ІІ Казимир видав першу і
другу пропозицію шляхті з розпорядженням готуватися до походу проти
Русі (Козацької держави).
Травень - Б.Хмельницький збирає армію і
домовляється з сусідами про допомогу у війні проти Польщі.
1649, 21 липня - українське військо зазнало
поразки у бою з литовцями під Лоєвим (Бєларусь).
28 липня - польський уряд оголосив нагороду
за голову Гетьмана Русі Б.Хмельницького.
5 серпня - українсько-татарська армія
атакувала польське військо з Яном ІІ Казиміром і завдала йому
нищівної поразки під Зборовом.
6 серпня - підкуплені поляками татари
зрадили.
9 серпня - Б.Хмельницький присягнув королю
на вкрай невигідних умовах Зборівського договору.
Друга половина серпня - зустрівся з послом
Московії П.Литвиновим і висловив невдоволення відмовою Московії
надати йому військову допомогу.
10 вересня - аудієнція путивльським
воєводам, під час якої назвав їх "лазутчиками" і висловив різке
невдоволення політикою Московії стосовно Козацької держави.
22 листопада - прийняв послів Московії і під
час переговорів дорікнув за відмову Москви надати Війську
Запорозькому допомогу проти Польщі.
1649, листопад - За розпорядженням гетьмана
в Козацькій державі почалося карбування власної монети (?).
1650, січень - Польський сейм затвердив
Зборівський договір.
Король підтвердив привілей, виданий Війську
Запорізькому під Зборовом. Король видав митрополиту Київському
С.Косову "Апробацію (схвалення) сеймову прав і вольностей релігії
грецької народу руському".
Березень - Лист короля до гетьмана з
розпорядженням готуватися до можливого походу проти Московії.
7 квітня - Лист від А.Кисіля (українця за
походженням) з намаганням схилити Б.Хмельницького до підтримки
антимосковської політики польського уряду.
12 квітня - Одержав листа від короля, в
якому той схиляв гетьмана до ворожих дій проти Московії.
Серпень - відрядив посольство до Крим-Гірея,
щоб переконати його у необхідності відмовитися від походу на
Московію.
15 жовтня - Дав аудієнцію послам Московії,
під час якої порушив питання про надання Московією допомоги Війську
Запорізькому.
18 жовтня - прибув королівський посол
Воронич. Під час переговорів гетьман порушив питання про передачу
йому тієї "частини Русі", що ще перебувала в складі Польщі і
поставив вимогу ліквідації унії.
9 листопада - Гетьман прийняв московського
архидиякона і під час розмови порушив питання про надання Московією
військової допомоги проти Польщі.
11 листопада - лист до царя з домаганням від
московського уряду чіткої відповіді з питання прийняття Війська
Запорізького під протекцію Московії.
1650, грудень - лист від турецького султана
з повідомленням про те, що Порта прийняла його з Військом
Запорізьким під свою протекцію.
1651, початок січня - Б.Хмельницький
відправив посольство полковника Михайла Суличича до Москви з
проханням проводити дружню політику відносно Русі-України і не
надавати допомоги Польщі.
1-10 березня - облога польським військом
козаків і міщан з полковником І.Богуном у Вінницькому монастирі.
З'явився московський посол Лопухін з листом
царя, що засвідчував дружню позицію Московії стосовно
Русі-України.
1651, 18 червня - Початок Берестейської
битви. Невдача поляків.
19 червня - переговори короля з ханом.
20 червня - вирішальний день битви, під час
якої Іслам-Гірей знову зрадив і залишив поле бою.Українська армія
відступила.
Кінець червня - литовська армія вторглася на
Чернігівщину.
20 червня - 2 липня - Іслам-Гірей тримав
Б.Хмельницького і І.Виговського у полоні.
6 липня - Б.Хмельницький зібрав раду
старшини, яка вирішила зайнятися організацією оборони Козацької
держави.
24 липня - литовське військо розпочало
наступ на Київ і зайняло його.
3 серпня - козаки розгромили 7 ворожих
хоругв під Таборівкою.
Середина серпня - Б.Хмельницький відправив
посольство до Москви для ведення переговорів про прийняття царської
протекції.
1652, початок січня - наказав козакам бути
готовими відбити можливий напад польських підрозділів.
10-11 квітня - повернулося з Москви
посольство І.Іскри з повідомленням, що уряд Московії не надасть
військової допомоги проти Польщі.
22 травня - почалася битва
українсько-татарського війська з 20-тисячною польською армією
М.Калиновського під Батогом.
23 травня - Б.Хмельницький прибув під Батіг
і розгромив поляків.
Кінець травня - Доручив полковнику Остапу
Гоголю звільнити Подільське воєводство від польської шляхти.
Розростання антифеодальної і визвольної боротьби на території
Козацької України.
20-ті числа вересня - Гетьман зустрівся з
грецьким митрополитом Гавриїлом, що їхав до Москви, якому висловив
невдоволення позицією Московії щодо ненадання допомоги в боротьбі з
Польщею.
1653, 6 січня - Гетьман скликав у Чигирині
старшинську раду, що висловилася проти замирення з Польщею, за
проведення мобілізації козацьких полків.
Лютий, перша половина - лист до короля з
повідомленням, що Військо Запорізьке просило Олексія Михайловича
стати посередником у переговорах з Польщею.
Лютий, друга половина - польські підрозділи
вторглися на Брацлавщину.
23 березня - лист до Олексія Михайловича про
наступ польського війська і з проханням надати допомогу.
Березень, друга половина - Проведено
мобілізацію української армії. Гетьман відправив посольство до хана
з проханням надати допомогу.
Початок квітня - польське військо після
поразки під Монастирищем відступило з Брацлавщини. Турецький уряд
ухвалив надати допомогу Козацькій державі. Б.Хмельницький заборонив
татарським мурзам, які прибули на допомогу, грабувати міста і села,
брати ясир.
21 квітня - Тиміш Хмельницький (син) розбив
під Яссами військо молдавського господаря С.Георгіце.
12 травня - переговори українського
посольства з московським урядом, який відхилив пропозиції
Русі-України.
Середина травня - до гетьмана прибув
турецький посол Магомет-ага з пропозицією прийняти підданство Порти
і привіз із собою булаву, бунчук, шаблю і кафтан. На допомогу
Хмельницькому з'явилися біля 15 тисяч татар.
17 травня - син Тиміш зазнав поразки від
валашсько-трансільванського війська при Торговіште.
Друга половина травня - Гетьман скликав раду
для обговорення пропозиції турецького уряду, яка була відхилена.
Кінець травня - Наказав органам місцевої
влади ловити підпалювачів міст.
31 травня - Д'єрдь ІІ Ракоці прийняв
пропозицію Польщі про спільні військові дії проти України.
3 червня - Гетьман прийняв посланців
московських путивльських воєвод і повідомив, що в скрутній ситуації
доведеться прийнять турецький протекторат.
Початок червня - Гетьман вимагав від
татарських мурз звільнити ясир, набраний на Поділлі. Розпорядився,
щоб козаки відбили ясир. Дізнався про поразку війська сина
Т.Хмельницького. Викрито змову серед старшини і козаків проти
гетьмана.
13 червня - Гетьман скликав старшинську раду
під Меджибожем, яка вирішила послати посольство для переговорів з
королем про укладення миру на основі Зборівського договору. Тиміш
Хмельницький повернуся з молдавського походу додому в Смілу.
4 липня - Чигирин. Прийняв посольство
Московії і довідався про небажання уряду Московії поривати з Польщею
і надати допомогу Війську Запорізькому.
Липень, початок - Вислав посольство до
Д'єрдя ІІ Ракоці з пропозицією відновити дружбу і не надавати
допомоги ворогам.
10 липня - Прийняв московського посла
Ладижинського, який привіз грамоту про згоду прийняти Русь під
протекцію Московії.
12 липня - Молдавський господар С. Георгіце
звернувся до польського короля з проханням надати допомогу у
боротьбі проти Б.Хмельницького, "порушника спокою усіх націй".
Липень, середина - Гетьман відправив до хана
посольство з повідомленням, що король вирушив проти козаків і з
проханням прибути на допомогу.
Липень, кінець - король наказав послати на
допомогу С.Георгіце 5- 6 тисяч жовнірів.
Серпень, початок - Іслам-Гірей розпорядився
відпустити захоплених у полон українців. Турецький уряд затвердив на
престолі молдавським господарем С. Георгіце і дав розпорядження
попередити Б.Хмельницького не підтримувати В.Лупу і не втручатися до
молдавських справ.
- Б.Хмельницький направив сина Тимофія на
чолі 8 тисяч козаків до Молдавії для відновлення на престолі
В.Лупу.
- Лист Богдана до С. Потоцького з проханням
сприяти укладенню миру на основі Зборівського договору.
- З'явилося посольство від турецького уряду
з пропозицією прийняти протекторат Порти.
- Лист до короля з проханням укласти
мир.
9 серпня - Лист до царя зі згодою на
протекцію Московії і з проханням надати військову допомогу.
10 серпня - Угорсько-валасько-молдавська
армія розпочала облогу козаків у Сучаві.
15 серпня - 40-тисячна польська армія
очолювана королем, вирушила з-під Львова до Галича.
1653, 17 серпня - Б. Хмельницький прийняв
московського посла, повідомив про початок воєнних дій з Польщею і
передав листа царю з проханням надіслати військову допомогу проти
Польщі.
1653, 18 серпня - на допомогу гетьману
прибули татарські мурзи.
19 серпня - Б.Хмельницький виступив з
військом у похід. Одержав листа від сина Тимофія з проханням надати
допомогу. Послав посольство до хана з проханням надати допомогу
обложеному у Сучаві Тимофію. Універсали козакам з наказом прибувати
до війська.
29 серпня - лист до короля з пропозицією
розпочати переговори.
Серпень, кінець - лист до сина з проханням
триматися, бо тепер не має можливості надіслати допомогу.
Вересень, початок - скликана у Бірках
розширена старшинська рада відхилила прийняття протекції Польщі чи
Порти.
2 вересня - смертельно поранено сина Тимофія
у Сучаві. Останній лист Тимофія до батька з повідомленням про
поранення і проханням надіслати допомогу.
- Б.Хмельницький послав до Москви
чигиринського отамана Лавріна Капусту з проханням надати допомогу і
з засвідченням готовності в разі необхідності прийняти протекцію
Туреччини.
1653,7 вересня - польська армія прибула до
Кам'янця-Подільського. Помер син Тимофій Хмельницький.
10 вересня - Іслам-Гірей виступив на
допомогу гетьману. Хан вислав на допомогу Тимофію Хмельницькому 12
тисяч татар.
13 вересня - цар послав посольство в
Україну, яке на випадок початку воєнних дій Польщі з Україною і
наміру Б. Хмельницького прийняти турецький протекторат мало
повідомити гетьмана, що цар бере під свою руку Військо
Запорозьке.
21 вересня - Б.Хмельницький наказав війську
виступити на допомогу сину. У с.Зелене король довідався про прибуття
на допомогу Б.Хмельницькому Кази-Гірея і наближення хана, скликав
раду, яка ухвалила відступити.
22 вересня - Б.Хмельницький з війська
виступив на допомогу сину.
29 вересня - козацьке військо в Сучаві
уклало перемир'я з ворогом, яке передбачало вільний вихід козаків зі
зброєю в руках в Україну.
Богдан отримав листа від сина Тимофія про
його поранення. Хан об'єднався з гетьманом.
- Одержав ультиматум польського уряду:
відіслати татар назад, залишитися в Чигирині і готувати
продовольство для польської армії.
- Б.Хмельницький та Іслам-Гірей
підтверджують договір про воєнно-політичний союз.
1-го жовтня земський собор у Москві ухвалив
рішення про взяття під царську руку Війська Запорозького.
Жовтень, початок - козаки залишили Сучаву і
з тілом Тимофія Хмельницького вирушили зі зброєю додому.
7-9 жовтня - Б.Хмельницький прибув до
Степанівни на Брацлавщині, де довідався про смерть сина. Наказав
Павлу Яненку відвезти тіло Тимофія до Чигирина і не ховати до його
повернення з походу. Розпустив по домівках козаків, які повернулися
з-під Сучави.
8-10 жовтня - Універсал мешканцям Козацької
держави про заборону продавати москвинам коней, зброю і
боєприпаси...
Універсал про масову мобілізацію чоловіків
до війська.
1653, 11 жовтня - почалися сутички
підрозділів козацько-татарського війська з польськими.Універсал
мешканцям Поділля, щоб ховалися до міст від татар, бо можливе
повернення їх до Криму.
20-ті числа - Гетьман з 30-40-тисячним
військом прибув до Бара.
Жовтень, друга половина - Викрито змову
проти гетьмана у війську.
- Універсал козакам України прибувати до
війська.
- Завершення оточення польського війська під
Жванцем.
Листопад, початок - прибув Л. Капуста з
грамотою царя про рішення Земського собору. Відправив Л.Капусту до
московських послів з листом та усним повідомленням таємно прибути до
табору.
Наказ Л.Капусті схопити і стратити
полковника М.Федоровича, який розпочав підготовку змови проти
гетьмана і привласнив майно сина Тимофія Хмельницького.
8-го листопада - Наказав козакам і міщанам
не впускати татар до міст.
10-го листопада - залишив з військом Бар,
подався до Гусятина. Розпорядився полковникам повідомити мешканців
полків, що татари можуть повернутися назад.
- У польському таборі відбувся виступ
ланових жовнірів, більшості яких вдалося вирватися звідти і податися
додому.
17 листопада - почалися переговори хана з
королем про замирення.
20-ті числа - універсали до мешканців
України щоб береглися татар.
Листопад, кінець - катастрофічне становище
обложеної польської армії. Король Ян ІІ Казимир запропонував
гетьману взяти участь у переговорах.
3-го грудня - розпочалися переговори між
королем і ханом, в яких Русь-Україна не брала участі.
5-го грудня - Укладено усну Кам'янецьку
угоду між королем і ханом про припинення воєнних дій, виплату хану
споминків, право татар брати ясир на західних землях Русі-України,
залишення козаків "при давніх вольностях" відповідно до Зборівського
договору.
6 грудня - гетьман послав І.Виговського до
хана довідатися про зміст укладеної угоди. Скликав старшинську раду,
на якій повідомив про рішення Земського собору, прибуття посольства
Московії та зміст Кам'янецької угоди.
13-14 грудня - послав сотника до хана з
попередженням, що вжито заходів проти можливих грабежів татар.
16-17 грудня - розпустив армію, наказавши
старшині прибувати до Переяслава.
21-го грудня - лист до московського
посольства В.Бутурліна із запрошенням їхати до Переяслава.
30-го грудня - відбулися похорони у Суботові
сина гетьмана Тимофія Хмельницького.
1654, 6-го січня - Б.Хмельницький прибув до
Переяслава.
7-го січня - гетьман видав універсал
старшині про необхідність готуватися до відбиття можливого нападу
ворога.
- універсал про заборону виробляти горілку в
Києві.
1654, 8-го січня - провів таємну раду зі
старшиною, що ухвалила рішення прийняти протекторат Московії.
- Виник конфлікт між гетьманом зі старшиною
і В.Бутурліним з приводу відмови московського посольства присягнути
"за государя царя", що не порушуватимуться козацькі вольності, а
Козацька Україна не буде уступлена Речі Посполитій.
- Гетьман скликав нову раду, яка після
тривалих вагань все ж вирішила присягнути царю. В.Бутурлін вручив
гетьманські клейноди Б. Хмельницькому.
16-17 січня - лист від Кара-мурзи з
вибаченням, що татари залишили його під час війни.
17 лютого - лист до царя про відправлення до
Москви посольства для завершення переговорів про умови прийняття
протекції Московії.
18 лютого - Ян ІІ Казимир звернувся з
універсалом до населення Козацької держави, переконуючи їх у
доцільності залишитися вірними польській короні. Польський уряд
наказав розпочати наступ на Брацлавщину, а литовському гетьману Я.
Радзивіллу - на південь Білорусії.
21 березня - лист до українського посольства
С.Богдановича-Зарудного і П.Тетері з наказом добиватися від уряду
Московії затвердження прав Війська Запорозького і не допустити
"безправия посполитству".
Наказав послу до Москви Ф. Гаркуші
домагатися від царя підтвердження прав Війська Запорозького і
повідомити про початок воєнних дій проти Польщі.
27 березня - українське посольство в Москві
одержало неприйняті царизмом 23 статті Б.Хмельницького, які б
закріплювали незалежність України, та ще так звані "березневі статті
Москви", спрямовані на возз'єднання двох народів.
29 березня - гетьман послав до хана
посольство з листами про бажання зберегти союз з Кримом.
Квітень, середина - гетьман відправив до
Іслам-Гірея посла К.Сидоренка з повідомленням про наступ поляків і
проханням допомоги.
28-го квітня - Хан послав до гетьмана посла
А.Кегіто домагатися розриву Переяславської угоди з Московією,
погрожуючи розпочати проти Русі-України разом з Польщею воєнні
дії.
12 травня - гетьман дав аудієнцію послу
Московії Т. Перфільєву, через якого звернувся до царя з проханням
надіслати негайну військову допомогу.
Травень, середина - до Б.Хмельницького
прибув посол царя Т.Спасителєв з розпорядженням направити козацькі
полки до Білорусії на допомогу військам Московії.
Травень, кінець - Польські і татарські
підрозділи вдерлися на територію України.
Червень, після 20-го - до гетьмана прибув
посол шведської королеви Кристини для встановлення дружніх відносин
і пропозицією союзу проти Речі Посполитої.
1654, 4 липня - лист до царя з проханням
повернути захоплені у Видубецького монастиря землі.
Липень, середина - Польське військо вдерлося
у західні райони Брацлавщини.
1654, 16-17 липня - прибуло посольство від
нового валахського воєводи К.Щербана.
8-9 серпня - відправив посольство до Криму з
листами до нової влади і верхівки, схиляючи її до укладення договору
з Україною і розриву стосунків з Польщею.
17 жовтня - 30-тисячна польська армія
виступила у похід проти України.
24 жовтня - відправив посольство до царя,
повідомляючи про загрозу нападу на Україну і прохаючи надіслати на
допомогу 15-20-тисячне військо, завдавши одночасно удар через
територію Білорусії до Польщі.
4 листопада - прибуло посольство Московії з
повідомленням про успіхи в боротьбі з Литвою і що армія вирушить на
допомогу в Україну весною (?!) 1655-го р.
10 листопада - лист до царя з вітанням з
приводу захоплення Смоленська і проханням швидше надіслати
допомогу.
Листопад, середина - польська армія в районі
Царгорода вдерлася на територію Козацької України.
17 листопада - лист гетьмана до В.Шереметєва
з проханням прибути на допомогу оскільки почалися бої.
18 листопада - лист до В.Шереметєва про
наступ ворогів і з проханням прибути на допомогу.
19 листопада - героїчний захист козаками,
опришками і міщанами Буші, які загинули, але не здалися на поталу
жовнірам.
21 листопада - лист гетьмана до царя про
наступ польського війська і проханням надіслати допомогу.
28 листопада - Бої козаків і міщан Брацлава
з поляками.
2 -го грудня - В.Шереметьєв послав на
допомогу Б.Хмельницькому 4 тисячне військо на чолі з
Ф.В.Бутурліним.
7 грудня - лист до Бутурліна пришвидшити
похід.
9 грудня - поляки зайняли Брацлав.
27 грудня - на допомогу полякам прибули 30
тисяч татар.
27-29 грудня - героїчна оборона козаками і
міщанами Домівки - польські жовніри знищили близько 20 тисяч
мешканців Брацлавщини
1655, 6 січня - Гетьман прийняв послів
Московії і висловив невдоволення суперечливими розпорядженнями уряду
Московії, а також повільністю дій В.Шереметєва.
15 січня - польсько-татарська армія підійшла
до Умані.
19 січня - почалася битва під Охматовим.
Оточення українсько-московського війська.
20 січня - переговори Хмельницького з
татарами, які погодилися залишити свої позиції під Охматовим.
21 січня - прорив оточення і прибуття
війська до Букова; рухаючись до Торчиці, Хмельницький розпустив
козацькі полки.
10-12 лютого на допомогу полякам прибуло 40
тис. татар, які здійснили невдалі спроби захопити Торговицю і
Умань.
22 лютого - лист до царя з проханням надати
допомогу.
1655, Лютий-березень - татари і поляки
спустошили Брацлавщину зруйновано 270 поселень, взято ясир близько
200 тис. людей. Лист до царя про плани Польщі і з проханням надати
допомогу.
21 березня - лист до В.Шереметєва про бої з
поляками і татарами і з пропозицією організувати спільний похід
донців і калмиків проти Криму.
24 березня - прибув посол з листами від
великого візира та сілістрійського паші.
Кінець березеня - прибув посланець від
Карачбея з листами від нього, хана, калги- і нурадин-султанів:
розірвати з Росією і відновити союз з Кримом. Послав на Брацлавщину
полки І.Богуна та М.Зеленського для звільнення її території від
поляків. Направив послів до хана з вимогою не чинити нападів на
українські землі.
2 квітня - лист до царя з пропозицією
домагатися створення антипольської коаліції.
- розпорядження гетьмана полкам збиратися
під Корсунем.
24 квітня - король Польщі Ян ІІ Казимир
звернувся до Війська Запорозького, обіцяючи, за умови повернення у
його підданство, надати козакам шляхетство, а селян і міщан
звільнити від панщини і перевести на виплату чиншу.
Квітень, друга половина - відправив послів
до Стамбула зі скаргою на напад татар і проханням прийняти Війсьо
Запорозьке під "протекцію".
- Універсал Гетьмана панам Московії
Афіногену та Івану Небольсиним з Брянська про повернення їх
підданих, які переселилися на Україну.
- Поширилася епідемія чуми в Козацькій
Русі.
- Гетьман розпорядився черкаському
полковнику розпочати будівництво мосту через Дніпро.
- Уряд Московії наказав князю
Ф.М.Одоєвському організувати силами солдат, донців і калмиків похід
на Крим.
Травень, перша половина - Розпочав роботу
польський сейм, який ухвалив рішення про скликання посполитого
рушення і створення комісії для переговорів з Руссю-Україною.
- на прийомі у Стамбулі посольству
Русі-України повідомили про згоду Порти взяти під свою протекцію і
послати ханові наказ не підтримувати Польщу.
Травень, середина - прибув посол Швеції з
повідомленням про її готовність вступити у війну з Річчу
Посполитою.
18 травня - відправив до Швеції посольство з
проханням розпочати наступ на Польщу.
- Вирушив з Чигирина до Білої Церкви, де мав
намір об'єднатися з військом боярина Бутурліна.
28 травня - наказав І.Золотаренку вирушити
проти основних сил ворога на території Білорусі і розгромити їх.
2 червня у Богуславі дізнався про наближення
армії Московії до Києва.
10 червня - прибув до Києва для зустрічі
московитів.
13 червня - під час зустрічі з
В.В.Бутурліним з'ясував план воєнної кампанії проти Польщі.
1655, 23 червня - лист царя з поясненнями
причин, чому не пропустив посольство Хмельницького до Швеції.
8 липня - Швеція розпочала війну проти
Польщі.
15 липня - відправив посольство до
правителів Молдавії і Валахії з підтвердженням бажання зберігати
дружні відносини з ними.
Липень - Бранденбурзький курфюрст Фрідріх
Вільгельм розробляє план встановлення політичних відносин з
Руссю-Україною.
Липень-серпень - успішно діяли донці і
запорожці проти Кримського ханства.
24 серпня - відбулося укладення угоди зі
Швецією, що передбачала входження західноукраїнського регіону до
складу Української Козацької Республіки.
- Хмельницький зняв облогу Кам'янця і
вирушив до Львова.
- в Умані з'явилися посли від турецького
султана і сілістрійського паші домагатися від гетьмана присяги
вірності Порті.
26 серпня - Хмельницький зайняв
Скалу-Подільську.
1655, 29 серпня - Варшава здалася
шведам.
- виникли суперечності з Бутурліним через
його жорстоке ставлення до населення західноукраїнських земель.
1 вересня - українсько-московське військо
зайняло Ягельницю.
2 вересня - Магомет-Гірей з ордою вирушив на
допомогу Польщі.
5 вересня - українсько-московське військо
зайняло Чортків.
16 вересня - Б.Хмельницький зупинився
неподалік Львова.
19 вересня - українсько-московські полки
розгромили під Городком коронну армію С.Потоцького.
25 вересня - лист до магістрату Львова з
третьою вимогою здати місто. Сильний гарматний обстріл міста.
- Відправлено 7-8-тис. корпус для опанування
Західної Галичини.
29 вересня - лист від магістрату з відмовою
присягати Московії.
7 жовтня - загибель під стінами Старого
Бихова (Білорусь) наказного гетьмана І.Золотаренка.
10 жовтня - лист до львів'ян про заняття
шведами Кракова та намір гетьмана об'єднати усі етнічно українські
землі.
18 жовтня - до гетьмана прибув посол від
короля Польщі, щоб схилити його до підданства Польщі і надання їй
допомоги у боротьбі проти Швеції. Поставив перед польським урядом
вимогу "визнати незалежність держави Русь-Україна в межах усіх
етнічно українських земель".
21 жовтня - Б.Хмельницький довідався про
вторгнення татар в Україну 25 жовтня - дав відпускну аудієнцію
шведському послу, якому поставив вимогу, щоб шведські війська не
вступали на територію Русі-України.
29 жовтня - гетьман залишив околиці
Львова.
4 листопада - татари оточили Б.Хмельницького
під Заложцями.
5 листопада - до Б.Хмельницького прорвалися
основні сили українського війська.
10 листопада - Битва українців і москвинів з
татарами і поляками П.Потоцького під Озерною.
11 листопада - нова битва і поразка
Магомет-Гірея.
12 листопада - укладення угоди з ханом про
нейтралітет Криму у війні проти Польщі.
1655, 20 грудня - уряд Московії повідомив
послам Австрії, що цар погоджується на укладення миру з Польщею.
21 грудня - уряд Московії відхилив
пропозиції Швеції розпочати переговори про союз проти Польщі.
Грудень - Коронний гетьман С.Потоцький
звернувся до Хмельницького з проханням надіслати допомогу проти
Швеції.
- Карл Х Густав повідомив, що незабаром
надішле посольство.
- Ян ІІ Казимир висловив задоволення
укладенням договору з Кримським ханством.
1656, 1 січня - лист до царя з проханням
розпорядитися про повернення конотопським купцям захоплених у них
товару і грошей.
Січень, початок - прибув посланець
С.Потоцького з проханням надати допомогу Польщі.
9 січня - Універсал про дозвіл Київському
Братському монастирю ситити мед.
12 січня - послав посольство до хана
домагатися повернення захопленого татарами на Брацлавщині ясиру.
Січень, середина - відіслав посланця
С.Потоцького з відповіддю, що тепер не має змоги надати Польщі
допомогу.
- прибув львів'янин з листами від Яна ІІ
Казимира з проханням надати Польщі допомогу у війні зі Швецією.
- прибуло посольство від хана з проханням
повернути захоплених у полон татар і допомогти Польщі. Гетьман
наказав зібрати усіх полонених татар для обміну на українців.
- відправив молдавського і таласького послів
з листами до господарів, пропонуючи їм не надавати допомоги ні
Польщі, ні Швеції.
Січень, після 20-го - до гетьмана прибули
посланці коронного гетьмана та комісарів з пропозицією розпочати
переговори про укладення договору з Польщею.
27 січня - лист до С.Потоцького і комісарів
із засудженням політики польського уряду і магнатів, які намагаються
"знищити з корінням Русь-Україну".
29 січня - універсал про призначення Івана
Нечая полковником у Білорусь.
- Ян ІІ Казимир звернувся до імператора
Австрії Фердинанда ІІІ з проханням виступити посередником у
переговорах Польщі з козацькою Руссю.
Лютий - лист до короля про згоду розпочати
переговори.
10 лютого - універсал Густинському монастирю
про право ловити рибу у Вовчих Озерах.
21 лютого - Карл Х Густав послав до
Б.Хмельницького посольство добиватися кращого порозуміння з
українським урядом.
Лютий, кінець - з'явилися посланці від
короля і коронного гетьмана Польщі з проханням надіслати на допомогу
кілька тисяч козаків.
7 березня - лист-відповідь королю про
неможливість надіслати тепер йому допомогу.
9 березня з Москви в Русь виїхало посольство
домагатися від Б.Хмельницького відкликання козаків з Могилівського
повіту, віддання московським воєводам Чичерська, Кричева, Радомля й
інших міст Білорусі, покарання полковника Івана Дорошенка за
залишення Нового Бихова тощо.
1656, Березень, середина - прибули польські
комісари з повноваженнями укласти мир і домогтися надіслання на
допомогу Польщі 10 тисяч козаків.
- Б.Хмельницький не прийняв пропозиції
Польщі й відправив комісарів з тим, що поки не буде укладено з її
урядом договору про мир не зможе послати козаків королю.
Березень, друга половина - Гетьман відправив
на чолі 3 тисяч козаків полковника Остапа Гоголя для блокади
Кам'янця.
1-го квітня - Гетьман прийняв посла Московії
Л.Лопухіна, під час переговорів вказав на неможливість виведення у
даний час козаків з Могилівського повіту і пообіцяв провести
розслідування у справі І.Дорошенка.
3 квітня - від І.Нечая посланець зі скаргою
на зловживання московських могилівських воєвод, які ув'язнили понад
100 козаків.
- лист до С.Потоцького з відмовою надати
допомогу Польщі.
5 квітня - прибув посланець Л.Лопухіна з
царським наказом покарати І.Нечая і вивести козаків з Могилівського
повіту. Б.Хмельницький повідомив посланця, що для розгляду справи
направить у Могилівський повіт полковника А.Ждановича.
20-ті числа квітня - провів старшинську
раду, що висловилася за припинення переговорів з королем Яном ІІ
Казимиром.
7 травня - хан прийняв українське посольство
і погрожував розпочати воєнні дії проти Русі-України.
Травень, середина - Б.Хмельницький наказав
розгромити загони повс-танців, які виступили проти гетьманської
влади і були підтримані загонами донців полковника Григорія
Неблядіна.
17 травня - уряд Московії оголосив війну
Швеції.
9 червня - надійшло повідомленя про
зосередження польського війська під Кам'янцем. Гетьман відправив два
полки.
11 червня - до гетьмана прибув посол
Московії, щоб повідомити про початок переговорів з Польщею і
з'ясувати, де проходитиме кордон між Руссю-Україною і Польщею.
- лист до царя з повідомленням, що до складу
Русі-України мають відійти всі українські землі "по Віслу" і до
"угорського кордону", а також з закликом не вірити польському
уряду.
- Д'єрдь ІІ Ракоці направив посольство в
Русь-Україну добиватися укладення союзу з нею.
30 червня - лист Карла Х Густава до гетьмана
з побажанням пришвидшити переговори про укладення угоди.
8 липня - лист до царя з проханням повернути
козаку Почепської сотні Тимофію Стовському дружину і дітей,
захоплених князем Трубецьким у Мстиславі, які перебували у князя
Семена Горчакова.
9 липня - посольство від Д'єрдя ІІ Ракоці з
пропозицією укласти угоду.
13 липня - гетьман погодився укласти угоду з
Трансільванією.
- лист до Карла Х Густава про бажання
зберігати дружбу і повідомленням, що Військо Запорозьке не
надаватиме допомоги ворогам Швеції.
- лист до київського наказного полковника:
вказати московському воєводі, де можна ловити рибу.
- відправив до Карла Х його посла,
засвідчуючи готовність надіслати на допомогу 20-30 тис. козаків
проти Польщі.
1656, 26 липня - наказав Р.Гапоненку
домагатися кордону по західному рубежу на "всю Русь до Вісли"...
- лист від Карла Х про перемогу над
польським військом під Варшавою і проханням визначити час і місце
переговорів для укладення союзу.
Серпень - Карл Х погодився уступити Ракоці
частину шведами завойованих земель.
12 серпня - почалися переговори між
московським і польським посольствами під Вільно, на які не допущено
посольство Русі.
2 вересня - Універсал гетьмана про надання
феодалу Лаврентію Борзні сіл Горськ, Клюси та інших на
Стародубщині.
20 вересня - Універсал священику
Івашковському про дозвіл збудувати монастир на р. Рідень з наданням
земель.
27 вересня - лист до литовського гетьмана
П.Сапєги з питання проведення мирної комісії.
29 вересня - таємна рада Австрії вирішила
направити посольство до Б.Хмельницького.
- прибув кримський посол.
- лист-відповідь до царя Московії із
запевненням вірності укладеному договору.
8 жовтня - Б.Хмельницький і старшина
присягнули на укладеному договорі з Трансільванією, лист до Ракоці
про готовність послати йому на допомогу три козацьких полки.
10 жовтня - Універсал про залишення міщанам
Козельця міських прибутків.
- укладення союзу з Валахією про
взаємодопомогу.
24 жовтня - між Московією і Польщею укладено
Віленське перемир'я, яке передбачало обрання царя на польський трон,
спільні воєнні дії проти Швеції й Бранденбурга тощо.
Жовтень - укладено угоду про взаємодопомогу
з Молдавією.
- відправив татарського посла;.
- наказав козакам бути готовими відбити
можливий напад татар, готувати зброю і продовольство.
Листопад, середина - до гетьмана надійшли
звістки про Віленське перемир'я, яке передбачало повернення Русі під
владу Польщі, що викликало гостре невдоволення політикою
московського уряду. Ще одна зрада Московією Переяславської
угоди!
16 листопада - лист до Карла Х Густава із
запевненням про дружбу і готовність вести боротьбу з ворогами
Русі-України.
21 листопада - укладено угоду між Польщею і
Австрією, що передбачала надання допомоги королю і посередництво
Австрійського імператора у справі порозуміння Польщі з українським
гетьманом і бранденбурзьким курфюрстом.
26 листопада - підписано договір між Швецією
і Трансільваніє про розподіл земель Речі Посполитої.
- повернулося з Вільно посольство
Р.Гапоненка, яке повідомило, що його не допустили до участі в
переговорах. Б.Хмельницький різко засудив політику Московії і
скликав старшинську раду.
- лист до польської залоги у Бихові
(Білорусь) з вимогою здатися запорозькому війську.
12 грудня - До Б.Хмельницького виїхало
посольство Швеції з проектом договору.
1657 рік - трансільванець Д'єрдь ІІ Ракоці з
військом виступив проти Польщі.
7 січня - з Відня виїхало посольство Австрії
до Б.Хмельницького, щоб схилити його до замирення з Польщею.
9 січня - лист до царя про підготовку нападу
на Русь-Україну Польських і кримських військ.
- під час переговорів з гінцем Карла Х дав
лист зі згодою на підписання найближчим часом українсько-шведського
договору.
20 січня - скликав у Чигирині Старшинську
Раду для обговорення пропозицій Карла Х щодо договору зі Швецією.
Рада відхилила пропозиції Швеції, бо вони не передбачали включення
до складу Русі-України західноукраїнського регіону.
30 січня - Гетьман послав полковника до м.
Жаботина для покарання представників місцевої влади за прояв
неповаги до посольства Швеції.
- відправив посольство до хана для
переговорів про укладення воєнного союзу.
19 лютого - прибув посланець К.Перетяткевич
польського посла в Русі-Україні С.Женевського, а також гонець
Слоневський від польської королеви, щоб переконати повернутися у
підданство польського короля на основі укладення "вічного миру", а
також відкликати корпус А.Ждановича.
9 березня - універсал А.Ждановичу ставитися
до львів'ян, як до своїх людей.
10 березня - до Чигирина прибуло московське
посольство і висловило невдоволення зовнішньополітичними діями
гетьмана. Гетьман довів правочинність своїх міжнародних дій.
15 березня - універсал про дозвіл киянам
торгувати зі Старим Биховим (Білорусь).
18 березня - українсько-трансільванське
військо зайняло Краків.
20 березня - Д'єрдь ІІ Ракоці залишив
Краків.
Березень - вжив рішучих заходів для
придушення виступу запорожців проти гетьманської влади.
- лист до полковників, війтів і бурмістрів
із запрошенням прибути на Старшинську Раду для обрання спадкоємця
гетьманської булави після його смерті.
5-11 квітня - Старшинська Рада обрала
гетьманом Юрія Хмельницького із застереженням: може стати гетьманом
лише після смерті батька.
10 квітня - Карл Х послав посольство, яке
засвідчило визнання королем Швеції права Русі-України на
західноукраїнські землі і бажало укладення договору та одержання
військової допомоги.
Квітень - гетьман прийняв секретаря
посольства Австрії, який одержав згоду на посередництво Австрії у
переговорах з Польщею.
1657, 23 квітня - наказав послу до Москви
Ф.Коробці повідомити про зростання загрози нападу з боку Польщі й
Криму та необхідність надати Русі-Україні військову допомогу.
2 травня - універсал про дозвіл грецьким
купцям самим вирішувати торговельні справи.
Травень - на переправі через Дніпро біля
Шен-Керменя почалися бої козаків з татарами.
- лист від хана пропустити через Дніпро.
- розпорядився наказному гетьману
Г.Лісницькому полковникам збирати військо для видбиття татар.
- Б.Хмельницький відмовив хану пропустити
військо через Дніпро.
- козаки атакували військо Магомет-Гірея на
переправі.
- листи до полковників з розпорядженням
повертати втікачів із Московії.
3-го червня - прибуло посольство Московії
повідомити гетьмана про невдоволення московського уряду його діями і
добитися розширення прав Московії в Русі.
9-го червня - заявив послам Московії, що не
погодиться на розрив відносин зі Швецією і піддав критиці політику
Москви.
- прибули посольства Швеції і
Трансільванії.
- Д'єрдь Ракоці з
трансільвансько-українським військом захопив Варшаву.
- за розпорядженням генерального писаря
Івана Виговського козаки пропустили Магомет-Гірея на
Правобережжя.
11 червня - Б.Хмельницький зустрівся з
посланцем Карла Х і бранденбурзького курфюрста Фрідріха.
12 червня - прийняв посла Швеції і
переговори з ним доручив вести Івану Виговському.
13 червня - нова зустріч з послами Московії,
яким обґрунтував доцільність для Русі-України союзу з Трансільванією
і Швецією, відхилив домагання надати московським стрільцям у Києві
землю.
14 червня - прибуло посольство з
Валахії.
- прибув посол від хана: Гетьман направив
посольство В.Бута до хана із застереженням відмовитися від наміру
атакувати Д'єрдя ІІ Ракоці, інакше Запорізьке військо виступить
проти нього.
- Король відправив до Б.Хмельницького посла
домагатися відкликання корпусу А.Ждановича, розриву з Московією і
надіслання на допомогу Польщі 10 тисяч козаків.
- гетьман надіслав військо в район Кам'янця,
щоб перекрити шлях татарам.
16 червня - універсал купцям-грекам на
безмитну торгівлю.
21 червня - лист до Карла Х Густава про хід
переговорів щодо укладення договору і про загрозу нападу татар на
Русь-Україну.
23 червня - лист до воєводи Ромодановського
з проханням надати військову допомогу проти татар і поляків.
26 червня - розпорядився запорозьким козакам
вирушити проти татар. Бої з ордою без перемоги жодної з сторін.
- звернувся з проханням до донців вдарити на
Крим.
- послав військо з сином Юрієм проти
татар.
- наказав запорожцям вдертися в Крим.
- розпорядився стратити чотирьох старшин,
запідозрених у намірі захопити владу після смерті.
1657, Після 28-го - татари почали грабіж
Брацлавщини.
- відправив кілька полків на допомогу
брацлавському полковнику, який бився з татарами.
- загострилася боротьба серед старшин у
зв'язку з погіршенням стану здоров'я Б.Хмельницького.
Липень - До Б.Хмельницького прибув посол
Московії домагатися розриву зі Швецією і Трансільванією.
- лист до Ромодановського з проханням
прибути на допомогу.
- українське військо на чолі з
Ю.Хмельницьким і Г.Лісницьким вирушило на допомогу А.Ждановичу та
Д'єрдю ІІ Ракоці.
10 липня - листи до думного дяка Алмаза
Іванова та боярина Б.Морозова з проханням поклопотатися перед царем
про надіслання на допомогу Русі-Україні війська.
- недалеко від м. Скалат відбувся бій між
українсько-трансільванською та польською арміями.
12 липня - капітуляція Д'єрдя Ракоці перед
польським військом.
Після 15-го - А.Жданович об'єднався з армією
Ю.Хмельницького.
16 липня - лист Ромодановського - без наказу
царя не може виступити на допомогу Русі.
19 липня - гетьман довідався про залишення
А.Ждановичем Д'єрдя Ракоці та оточення останнього поляками. Наказав
стратити А.Ждановича та полковників, які залишили Д'єрдя ІІ
Ракоці.
Після 20-го - Магомет-Гірей розгромив
трансільванське військо під Вишнівцем.
27 липня - лист до царя щодо непорозумінь
між конотопськими козаками і боярином Яцином
27 липня 1657 р. - о 5-тій ранку Великий
Гетьман Русі-України Богдан Зиновій Хмельницький помер.
23 серпня - відбулося поховання
Б.Хмельницького, очевидно, в ним же побудованій Іллінській церкві в
його Суботові.
* * *
6 вересня 1658 р. - Гетьман Русі Іван
Виговський уклав з Польщею Гадяцьку угоду і тим самим офіційно
розірвав ніким не підписану і не ратифіковану Переяславську угоду.
Наслідок - військова інтервенція Московії в Русь-Україну.
28-29 червня 1659 р. - козаки на чолі з
Гетьманом Русі Іваном Виговським розгромили у битві під Конотопом
московські війська і кров'ю перекреслили навіть спогад про так звану
Переяславську угоду.
1666 рік - за переписом населення у
Кримському ханстві в Криму проживало близько 920 тис. українців,
татар - близько 180 тисяч, греків, німців, караїмів, євреїв,
вірменів - близько 20 тисяч. Загалом 1 млн. 127 тис. (турецький
історик Е.Челебі. Див.: Міндюк О. Українці - корінний народ Криму. -
Львів: Сполом, 2000.)
Замість післямови
Батьківщину люблять не за
те,
що вона велика, а за те, що вона своя.
Римлянин Сенека (4-65 рр.
н.е.)
Націонал-нігілізм - молочний брат
неомоскалізації
Якось увімкнув телевізор на програму "Саме
Той". Співрозмовником журналістки був президент фірми "Весіл", яка
виробляє спортивно-тренажерні комплекси, Василь Милокостий. Щодо
його бізнесових справ, то, виглядало, дай нам, Боже, більше таких
підприємців - молодих, але вже досвідчених, ділових і дуже
перспективних. Одне слово, "нових українців" у позитивному
значенні.
Що мені розходиться, коли пишу про нього? А
ось що.
Молодик, виявляється, народився у тому
самому селі Моринцях Звенигородського району на Черкащині, що і
національний пророк Тарас Шевченко. Ну, хто б не пишався з того?!
Хто б із молоком матері, з перших кроків по дорогій кожному
українцеві землі не ввібрав у серце і душу рідну мову, якою
розмовляв і писав свої геніальні твори Великий Кобзар?!
А якою мовою користувався успішний
бізнесмен? Тож бо й воно, що… чужоземною! Вухо слухача різали його
часто неоковирні фрази, та він уперто продовжував спілкуватися на
"общєпонятном язикє", хоча ведуча весь час українською. Дивно,
соромно й обурливо, але ведуча навіть не поцікавилася у Милокостого,
чому це він, односелець Т.Шевченка, відмовляється говорити з
українськими телеглядачами українською. Напевно, за улюбленим
висловом мого колеги їй і в голову не цукнула така "крамольна"
думка…
Я тут уже полинув уявою за найближчі кордони
України. Чи дозволив би собі "ісконний" московит, народжений у
"бєлокамєнной Москвє", як і великий російський поет Олександр
Пушкін, цвенькати в телеефірі теж чужоземною мовою? Будь-якою!
Наприклад, мовою свого старшого брата, себто українською? Чи
відважився б його інтерв'юер "не бачити" цього цинічного нахабства
чи нахабного цинізму? Та ніколи!
Тисячі таких самих милокостих тяжко хворі
націонал-нігілізмом. Словник пояснює: латинське слово nihil означає
ніщо, нічого. Отже, націонал-нігілізм характеризується відмовою,
запереченням кровними представниками національності, нації, етносу:
рідної мови, культури, ідеалів, звичаїв, традицій, моральних
цінностей. Походження націонал-нігілізму глибоко закорінене
передусім у бездержавному, колоніальному минулому нашого народу.
Навіть після прийняття Конституції України
наш чиновник, починаючи від гаранта, бізнесова, технічна, спортивна
та іншогалузева еліта, головні канали телебачення і пресові видання
наскрізь просякнуті націонал-нігілізмом. Поживний грунт для цієї
суспільної хвороби створює передусім "вінценосна" подружня пара. Вся
нижча чиновницька рать, переважно ще комуно-російського вишколу,
бере її за ганебний приклад і поки що дуже успішно й безкарно
заважає українській мові стати справді державною, як польська в
Польщі, російська в Росії, литовська в Литві, естонська в Естонії і
т.д. Націонал-нігілізм, або "милокостівщина" цупко тримає в обіймах
одинадцять років існування самостійної України більшу частину її
території та населення.
Кажуть, і деякі нібито націонал-патріоти в
"найверхніших" верхах столиці, що з рішучим викоріненням
націонал-нігілізму, повсюдним і загальним утвердженням державної
української мови поспішати не варто, аби, "наламавши дров", не
зашкодити входженню в європейську цивілізовану спільноту. І все
фактично пустили на самоплив. А тим часом націонал-нігілізм,
обнявшись з неомоскалізацією, немов два молочні брати, уже взяли
народ за саме горло і з наростаючою силою стискають його, як
голодний удав свою жертву. Ще трохи і ми задушимось. І не треба буде
знову посилати на златоверхий Київ угро-фіно-татарсько-половецьку
орду Андрія Боголюбського (сина половчанки від Ю.Довгорукого),
Батия, Петра I, Лєніна-Троцького з Муравйовим, Сталіна з Кагановичем
(каган - голова хозарської орди).
Я запитую в себе
І
питаю у Вас, у Людей,
Я питаю в книжок,
Роззираюсь на кожній сторінці,
Де той рік і той місяць,
Той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись,
Що ми - українці.
Теодор Кукурудза, бард,
Україна.
Повзучий націонал-нігілізм разом з
манкуртами та яничарами тихою сапою знову блискуче виконають свою
історичну місію у допомозі Росії закабалити Україну.
Постає сакраментальне питання:
- Що робити?
Відповідь на нього проста, як правда:
робити! Не теревенити, не базікати, не до запаморочення у голові
констатувати: як і через кого нам важко жити, а робити! Причому, не
надіятися на "когось", а наказати самому собі: робити!
Не прикидатися слабосилим, безпомічною
піщинкою, а діяти. Починати треба з маленьких справ. Яких?
1. Не передплачувати і не купувати те, що
друкується в Росії.
2. Не передплачувати і не купувати з
надрукованого в Україні: україно-ненависницькі і всілякі чужомовні
видання з фіговими листками доброзичливості до нас, які пишуть про
Україну тільки відверто негативне або не пишуть нічого.
3. Домогтися, аби принаймні в одному кафе
"не крутили" чужоземну пісню низькопробного змісту.
4. Не пройти байдуже повз випадки зумисного
приниження нашої нації, мови, культури, пісні і т.ін.
5. Ще й ще раз пояснити дитині, чому слід
мати почуття гідності і своє любити: свою землю, свій дім, своїх
батьків, свою мову, свою пісню, а хороше чуже шанувати - тоді ти
будеш нормальним українцем, а не російсько-суржиковим хохлом, який
до всього байдужий і тому є потенційним, а інколи й натуральним,
зрадником. А що може бути більшою огидою, ніж зрадник?!
6. Відмовитися заповнювати нехай і офіційний
документ будь-якої організації чужою мовою…
7. Ба, навіть не полінуватися надіслати
протестного листа з приводу популяризації націонал-нігілізму і
неомоскалізації - оце вже Ваша дієвість - Ви щось робите на своє
благополуччя.
8. Найважливіші справи:
8.1.
Мова зникає не тому,
що її не хочуть вчити інші,
а тому, що нею не говорять
ті, хто її знає.
(Х.А.Арце, баск, поет,
Іспанія)
І тому розмовляти треба лише українською,
ніколи на російську не переходити на догоду расєяніну-співрозмовнику
чи хохлу-перевертню.
8.2. Обирати до Верховної Ради та місцевих
Рад - лише і тільки українців! Бажано аж по четверте коліно! Так
зробив у свій час Бісмарк: із майже 300 держав-князівств створив
одну Німеччину і швидко: бо заборонив взагалі присутність у владних
структурах представників інших націй та патріотів інших держав: щоб
не заважали будувать національну німецьку державу. Так зробили і
прибалти, і поляки і не мали проблем! А нам же неодмінно треба
викорінити ще й манкуртів та яничар, які продалися і "змушені"
відроблять російські гроші.
Недарма ж незадовго до виборів 2002 року з
телеекрана голова Верховної Ради Іван Плющ відповів на запитання:
"Справи ідуть кепсько і не приймаються чудові закони тому, що у
Верховній Раді дуже потужне проросійське лобі".
Хто ступає перший крок - той вже йде!
Хто зупиниться - той відстає, програє і
його, врешті-решт, перемагають. А мирно чи за допомогою зброї…
Тому - не зупиняймося, а йдімо!
І неодмінно дійдемо в омріяну українську
багату Україну.
Микола Кабаків.
11.08.02
1 | 2 | 3
|
