Бібліотечка "Просвіти" Херсонщини

В період війни (1942-1943) - розгром 6-ї німецької армії (300 тис.) генерала-фельдмаршала Паулюса. У битві на Волзі брало участь понад 2 млн. радянських солдатів. Загинуло понад 800 тис. (Путівник "За оборону Сталинграда"). Місто було зруйновано. Тепер стоять нові будинки, але якісь одноманітні, сірі, збудовані за одним архітектурним шаблоном. Вулиці засмічені, асфальт зруйновано. Магазини напівпорожні, бракує харчових продуктів. Але волгоградці не ремствують, кажуть, що у війну їм було гірше, сам себе гриз би та не було чого - самі маслаки, а тепер від голоду ще ніхто не помер; хто працює на виробництві, одержує м'ясні котлети, а іноді й вершкове масло.

Музей оборони Волгограда багатий на мальовничі панорами, картини, зразки зброї, обмундирування, скульптурні портрети та документи з часів війни. Експонується протокол комсомольських зборів одного з підрозділів 62-ї Радянської армії. Дослівно. "СЛУШАЛИ: О поведении комсомольцев в бою.

ПОСТАНОВИЛИ: Лучше умереть в окопе, но не уйти с позором. И не только самому не уйти, но сделать так, чтобы и сосед не ушел…

ВОПРОС К ДОКЛАДЧИКУ: Существуют ли уважительные причины ухода с огневой позиции?

ОТВЕТ: Из всех оправдательных причин только одна будет приниматься во внимание - смерть".

"Острів " Людникова - це клапоть берега Волги на якому, оточена німцями рота радянських солдатів, утрималася до капітуляції армії Паулюса. Не треба мати велику фнтазію, щоб уявити, яка смерть очікувала воїнів.

Функцію "заградительных отрядов" виконувала 10-а дивізія МГБ. Їм на території міста поставлено пам'ятник, - на високому обеліску бронзова статуя чекіста з мечем.

Споруджені нові пам'ятники Леніну, Дзерджинському, бійцям оборони Царицина в громадянську війну, а також пам'ятник на братській могилі захисників міста у Другу світову війну і величний монумент героям битви на Мамаєвому кургані. На все це дивишся і душу охоплює тривога. Не дай, Господи, Третьої світової війни.

День свого народження відсвяткував на прогулянковому катері з усією групою туристів, коли нам показували мальовничі береги Волги.

* * *

Коротшає мій шлях із року в рік -

І говорю: Усе те не зробити,

Що взяв на себе, - куций людський вік.

І я в житті спішу активно жити.

15 травня 1982

У житті людини є такі матеріальні речі, без яких вона не зможе існувати й хвилини - це повітря. Але існують і речі духовного стану, без яких вона також не може існувати - це творчість. Людина, яка бачить у творчості сенс свого життя, і коли оту творчість насильно припиняють, вона впадає в хворобливий стан. Таку "хворобливість" я відчув сьогодні після розмови з К., який сказав: "Для вашого блага совітую припинити нікому не потрібну вашу творчість".

20 травня 1982

Відповідно до наказу директора винтресту Гульчака проводив перевірку стану охорони праці й техніки безпеки по радгоспу-заводу "Червоний маяк". Радгосп - велетень, має великі виноградні плантації, фруктовий сад, посівні поля і свою "флотилію" на Каховському водосховищі. Три роки тому в радгоспі збудували очисну споруду, здали в експлуатацію, але вона за місяць зруйнувалася і відтоді не працює. Зливну технічну воду, як і за царя оного, скидають у водосховище. Природа гине на очах людей… а винного немає. На території заводу стоять залишки споруд чоловічого монастиря. Його колись зруйнували активісти комуністичної партії. У радгоспі є музей трудової слави, але в музеї жодної згадки про монастир. Зав. бібліотеки мені "тихцем", щоб ніхто не бачив, показала малюнки та графіку ХІХ ст., які таємно зберігає вдома. На малюнках зображений монастир, його споруди, церква, дзвіниця… Це диво-монастир! Неординарна краса церков із золотими банями й хрестами над Дніпром, буйні дерева довкіл, мабуть, полонили не одну людську душу своєю величчю. І оту Божу красу… безжально зруйнували. Жахливо!

2 червня 1982

У Херсон із сином приїхала поетеса, редактор львівського видавництва "Каменяр" Майя Білан. Вона має "руку" в обкомі КПУ, і хоче там прилаштувати свого сина. У клубі письменників презентувала свою збірку віршів "Ми єсмо, або вічні". Вірші посередні, шаблоновані і дуже партійні. Я про це сказав їй. На жаль, вона мої зауваження сприйняла за особисту образу. Як це можна! Як він посмів критикувати редактора видавництва? Зі мною перестала розмовляти. На прощання усім присутнім подала руку, а мене демонстративно обійшла. Амбіція виявилася її хворобою.

9 червня 1982

Із Полюгами, - Дариною та Любомиром, - я і Ліна, ходили в к-т Ювілейний - співали Мареничі. Виконання пісень прегарне, публіка неодноразово викликала виконавців на "біс". Велику, могутню національну енергетику має українська пісня. Дякуючи пісні, душа українця живе і житиме, і кінця-краю їй не буде.

10 червня 1982

Знайшли листа Тараса Шевченка до свого брата Варфоломія, який у вересні 1859 року приїхав у Херсон з наміром улаштувати свого сина Каленика до училища торговельного мореплавання. 10 вересня 1858 року Шевченко пише: "Ти хлопців возив у Херсон. Добре зробив єси! Та чи притокмив ти у те училище торгового мореплавання? Якщо притокмив, то молися Богу та лягай спати: з хлопця будуть люди".

Міська газета "Юг", що видавалася в Херсоні 1901 року, пише, що внучатий племінник Тараса Шевченка Михайло працював у маєтку Фальц-Фейнів, у слюсарній майстерні, і там стався з ним виробничий нещасний випадок, - механізм відірвав ліву руку.

На Херсонщині мешкає багато людей з прізвищем Шевченко, і багато хто з них себе називає правнуком Тараса Григоровича.

13 червня 1982

В.Куликівський сказав, що його рукопис "ріже" Неля Башмакова, редактор видавництва. Питаю:

- Чого мовчиш?

- Хіба не знаєте, чия вона родичка? Її дядько в ЦК.

Українська література конкурентно слабша за російську, але вона має більший творчий потенціал для розвитку, бо добре загартувалася в умовах постійної заборони і підозри.

20 червня 1982

У приямок вічного вогню, що на могилі Невідомого солдата в Херсоні, люди "на щастя" кидають мідяки. Учора якийсь бомж погасив "вічний вогонь", заліз у приямок і забрав усі мідяки. Його розшукує міліція.

На заводі робітник розказав мені анекдота.

Питає кум кума:

- Що таке усі "за", а кожен "проти"?

- Нууу?..

- Це вибори до Верховного совета.

Люди скажуть - як зав'яжуть.

25 червня 1982

Провідник вагонів Собко мені розповідав, як він у московському продуктовому магазині позачергово купляв ковбасу. "Дивлюся - черга на півдня, а я маю тільки півгодини часу. Дай, думаю, вдамся іноземцем, зімітую японську мову - і забелькотав сам не знаю як. Дивлюся, люди відступають, дали стежку до прилавка. Мімікою і "язиком" японця дав зрозуміти продавцеві, що мені потрібна ковбаса. І віриш чи не віриш, а вона з приємною усмішкою зважила мені аж цілий кілограм московської ковбаси".

26 червня 1982

Як виборець і представник від заводу ходив у школу № 37 (агітдільниця № 35) на зустріч із кандидатом у депутати обласної ради В.І.Жаданенком. Виборці не прийшли. Тоді міліціонер із опорного пункту привів чотирьох затриманих нероб, прийшов директор школи і представник Дніпровського РК КПУ. Жаданенко розповів про себе: де і коли народився, яку має освіту, що робить і де працює. На тому зустріч завершилася. Склали протокол, що зустріч із кандидатом у депутати відбулася. Ось так! Легко і просто. Головне: вчасно поставити "галочку", що зустріч відбулася, а там, хоч трава не рости.

26 червня 1982

На заводі знову навчання з цивільної оборони. Лектор сказав: "Майбутня війна - не такий страшний чорт, як малюють. Гарантія нашої перемоги в ядерній війні це морально-політична підготовка особового складу, високий рівень сприймання ленінського світогляду".

Отже, виходить, що помиляються ті, хто каже, що ядерна війна - це уготована людству смерть. "Ленінський світогляд" - ось який захист пропонують нам від атомної бомби. Чи нормльні такі лектори? А може, лектор жартував? Тільки ж ні, говорив серйозно.

* * *

Я хочу миру.

А хтось гукає сипло з далини:

"Бажаєш миру -

готуйся до війни!".

Si vis pacem, para bellum.

5 липня 1982

Зателефонував мені технічний інспектор, сказав, що прийде на завод, коли прокинеться Радянський Союз. На моє здивування: коли конкретно? - відповів: "Ти що не знаєш? СРСР прокидається о десятій годині, коли відчиняють горілчані магазини".

Учора вантажники заводу самовільно у своєму приміщенні, що давно вимагає ремонту і знаходиться в антисанітарному стані, повісили гасло: "Там, где нет заботы о людях, там хорошей работы не жди! Брежнєв". Адміністрація перелякалася. Допитували: хто це зробив і як посмів?

Сьогодні почали приміщення ремонтувати.

9 липня 1982

Місяць тому у степовому крутому яру я побачив лисенят. Вони біля нори між кущами гралися, повискуючи. Було їх троє. Маленькі, мов цуценятка. Вперше, мабуть, вилізли з нори і ще не бачили людини, бо, угледівши мене, не злякалися і не заховалися в норі. Я стояв на віддалі п'яти метрів від них і, не рухаючись, спостерігав за ними. Вони також утупили на мене чорні лискучі оченята, запитували: Хто такий? Але, переконавшись, що "предмет" мовчить і не робить їм шкоди, знову почали мирно гратися, не звертаючи на мене уваги. Аж тут негадано появилася лисиця, залягла метрів п'ятнадцять від мене у траві. І хоч лежала мовчки та лисенята відчули її присутність, наставили мордочки в її бік. Здавалося, що вони слухають її беззвучне казання. Нараз, як за командою, метнулися в нору. За кілька хвилин визирнули звідти, але назовні не виходили. Я зрозумів, лисиця дала їм перший урок про людину, яку треба боятися.

Сьогодні ходив подивитися на лисенят, але нора виявилася порожньою. Жаль, якщо вони потрапили до рук жорстокої людини.

16 липня 1982

Наталя Савченко вийшла заміж за алжирця, свого однокурсника по Запорізькому медичному інституту. Його батько володіє фармацевтичною фабрикою. Наталя їде в Алжир на постійне проживання. Сьогодні проводжали. Ніхто не плакав.

* * *

Мов планета,

серце має свою орбіту...

єдину.

Серце веде людину.

На розгіллі космічних доріг,

де зірок повний міх,

по чужинній межі,

мов по власній душі,

у щасті й скрусі -

серце в постійному русі.

Серце, не квапся туди,

наберешся біди.

Де зірка Алькора,

немає семафора.

Занебесна далина

пощади не має.

Його це не лякає...

Мов планета,

свою орбіту має.

Летить.

Про себе не дбає.

27 липня 1982

"Ікарусом" на завод привезли туристів-англійців - 18 осіб, переважно жіноцтво. Показували їм заздалегідь підготовлені виробничі об'єкти.

Директор доручив начальникові цивільної оборони стежити за ними, аби туристи не залишили якоїсь забороненої літератури.

6 серпня 1982

Від обкому профспілки працівників харчової промисловості мав доручення провести перевірку стану охорони праці й техніки безпеки по радгоспу-заводу ім. Леніна.

У радгоспі гарні санітарно-побутові приміщення для працівників винцеху. Але їх відчиняють тільки тоді, коли згори приїжджають комісії або іноземні туристи.

На березі Дніпра недалеко від заводської території існує радгоспівський "закритий пляж". Він обнесений дерев'яним трьохметрової висоти парканом. Користується пляжем тільки районна й обласна партійна номенклатура. Інженер з техніки безпеки мені казав, що номенклатурники приїжджають зі своїми бе..., двері на пляж замикають на замок і там опалюються на сонці без стороннього ока. Недавно робітник цеху зробив дірочку в паркані і сфоторграфував пляжників, коли вони голі борюкалися з чужими жінками. Був страшенний переполох. Чуть було директор не злетів з посади, але вдалося йому викупити фотонегативи - і скандал зам'яли.

11 серпня 1982

Неймовірно, але, як пишуть археологи, факт: на території Херсонщини років 20-30 тисяч тому існували мамонти, - слони льодовикового періоду з довгою вовною та великими бивнями. Кістяк мамонта знайшли в кар'єрі на глибині 13 метрів, видобуваючи глину для цегли.

Палеозоологічні знахідки знайдені й під час будівництва Каховського гідровузла. Це скам'янілі кістяки у вапнякових відкладинах. Залишки мамонтів знайдені поблизу Херсонського винзаводу, біля сіл Князе-Григорівки, Ушкалки, Нової Збур'ївки та Дудчан. Залишки гіпаріонової фауни - слона, зубра, оленя, коня Стенона - знайдені у прибережних вапняках поблизу Каїр, а біля Берислава - залишки велетенської свині і хижака з групи собак, а поблизу Каховки - залишки викопних жирафів.

Далекий геологічний період не менш загадковий і цікавий, як і сучасний світ. Він своєю притягальною силою збуджує людський інтелект на постійну працю. Тим життя і прекрасне, що воно у постійному поступі свого розвитку, в існуванні незбагненного живого світу, в якому діє постійна боротьба між хижаками і ссавцями, добром і злом. Життя настільки милосердне, наскільки і жорстоке.

Людино, живи - і не переставай дивуватися геніальній будові світу.

15 серпня 1982

Брав участь у семінарі інженерно-технічних працівників з цивільної оборони. Говорили про найстрашніше - можливу ядерну війну та її наслідки. Якщо таке станеться, то Земля почне обертатися навспак.

Люди планети, як груші з дерева, посипляться в безкінечний простір холодного космосу на вічне перебування в замороженому стані".

* * *

Гей, можновладці,

не грайтеся з вогнем!

Люди не хочуть руйнувати неба,

в якому сонячна могуть.

Люди досить мали колючого терну,

не хочуть завдавати болю

ні горам,

ні ланам;

не хочуть казати:

"Кохана, прощай!".

Нехай не впадуть радіоактивні хляби

на гнізда лелек,

на груди зелених дерев...

Нехай буде непідвладна смерті

Земля!

23 серпня 1982

На запрошення "банкіра" Ромаса і його дружини Берюте, родичів литовця Вітаускаса Подяріса, нашого друга, колишнього політв'язня Інти, автомашинами (я і Ліна) їдемо з Полюгами (Любомиром і Дариною) в Литву. Погода гарна, сонячна, настрій відмінний. Білорусію проїхали без пригод і зупинок.

Місто Вільнюс - столиця Литовської РСР, розташоване в долині річки Неріс при впаданні в неї річки Вілії, - 250 тис мешканців. Уперше місто згадується в листах литовського князя Гедиміна 1323 року. Після окупації Росією Литви, 1795, місто стало центром Віленської губернії. У Віленському університеті навчалися видатні польські поети А.Міцкевич і Ю.Словацький. У 1829 - 1831 р.р. у Вільнюсі перебував Т. Шевченко. Згодом, у Косаралі, в 1849 році, він, згадавши литовську трагічну притчу про студента і молоду єврейку, написав вірш "У Вільні, городі преславнім...". Оглянули площу Гедиміна та руїни замка (14-15 ст.), костьол Петра і Павла (17 ст.), кафедральний собор і ратушу (18 ст.), Вільнюський державний університет ім. В.Капсукаса. На жаль, кімната-музей Т.Шевченка була зачинена. Після війни у місті багато збудовано житлових і громадських споруд у стилі "совєтської" архітектури.

25 серпня 1982

Каунас (кол. Ковно), 250 тис. жителів, заснував місто литовський князь Кунас, 13 ст."Привітне місто Каунас зачарувало швидко нас". Ромас і Берюте зустріли привітно. Ходили оглядати місто. Заходили до художнього музею. Дивилися картини геніального Чурльоніса, були в музеї "чортів".

* * *

І роззявляли ми роти

в музеї, де чортам чорти

демонстрували, мов коти,

свої нам роги і хвости.

Вечором з дружиною прийшов Іоніс Даугуветіс, колишній політв'язень Гулагу Інти, мій соузник. Згадували друзів, минулу ув'язнену молодість.

Іоніс закінчив Ленінградський інститут культури. Виглядає бадьоро, упевнений у перемогу здорового людського глузду. Переймається європейською культурою. Сталінізм, коли людину змушували ставати перед вибором - погоджуватися з офіційною ідеологією або загинути, називає випробуванням націй на міцність.

26 серпня 1982

Із Гінтарі, дочкою Ромаса, ходив до будинку-музею литовської поетеси Саломеї Неріс (Бачинскайте - Бучиене), 1904-1945.

Берюте, дочка Вітаускуса, доцент університету, водила нас на цвинтар до могили свого батька, який у 1966 році трагічно загинув на морі із дружиною і сином. Поклали квіти на спільну могилу, посумували, згадували каторжні беріївсько-сталінські табори.

Ходили в колишній костьол слухати органну музику.

* * *

Ми щиро вдячні Берюте

за серце ніжне, золоте,

за страви на столі смачні, -

яєшню й сливи на вині.

27 серпня 1982

Ромас дістав мисливську путівку і я з ним їздив на озера полювати пернату дичину.

* * *

Была охота. Птицы пели

и утки стаями летели.

Но утки были высоко...

И мы стреляли в "молоко".

У Литві багато озер овіяні поетичними легендами. Розповідають, що озеро Скайстіс (Прозоре) утворилося із сліз молодої красуні, яка усе життя плакала за коханим, який не повернувся з війни. Про озеро Гальве існує така легенда... Якось раптово в озері піднялася вода і почала топити прибережні села. Люди звернулися за допомогою до князя Вітаутаса. Князь наказав стайничому напоїти з озера його коня. Кінь випив зайву воду в озері і таким способом відвів лихо.

Оглядали Тракайський замок. Він збудований у другій половині ХІV ст. У війну 1410 року слов'янські полки спільно з литовськими під командою князя Вітовта виступали проти Тевтонського ордену.

* * *

Тракайський замок дивиться привітно.

Ласкаві промені в його бійницях,

хоч сірі стіни у кривавих ранах, -

старі сліди облогів і тарана...

. . . . . . . . . . . . . .

Вранці 31 серпня 1982 року виїхали із Каунаса, зупинялися й оглядали Хатинь - Мінськ - Бобруйськ - Гомель - Чернігів - Київ.

У Херсон приїхали пізнім вечором фізично утомлені, але щасливі, що поталанило побачити цікавий світ, проїхати пару тисяч кілометрів авто без особливих шляхових пригод і негараздів.

3 вересня 1982

Микола Головченко сказав, що в їхньому селі недавно були якісь два чоловіки, вони видавали себе за ченців і у бабусь випрошували, а якщо ті не віддавали, то купували в них старинні ікони, немов би для церкви. Їх арештувала міліція. Виявилося: вони не ченці, а мешканці Москви, які у бабусь видурюють ікони й за великі гроші продають іноземцям.

Українська ікона має понад тисячолітню історію і вона відома в усьому світі як неординарне явище іконописного мистецтва. В силу історичних обставин найбільші шедеври українського іконопису знаходяться в Росії або за кордоном, але і досі іноді їх знаходять в далеких селах, в родинах, які не цуралися своєї віри і свято зберігали ікони своїх пращурів. За такими іконами і полюють "митці легкої наживи".

20 вересня 1982

Вихід у світ історичного роману - це знакова подія не тільки у літературному жанрі, але і в науковому плані. У романі, крім художньої образності, подається й історія вибраної епохи, життєві процеси народу чи народів, побут, культура, звичаї. Наскільки це вдалося зробити авторові, оцінює читач.

Іван Білик видав історичний роман "Меч Арея". Роман розповідає про священний меч скіфського бога Арея, який був загублений у давні часи, але за тисячу років знайдений у скіфському кургані і переданий гунському цареві Аттилі, завдяки якому Аттила легко перемагав ворогів. Автор гунсько-готську історію вважає за слов'янську. За версією автора, згідно з пам'ятками писемності, Аттила - це київський князь Богдан Гатило (ІV-V ст.). Таке бачення історії не вклалося в рамки радянської історіографії - і твір піддали нищівній критиці. Наказали вилучити роман із бібліотек, наклали табу. Виникає питання: чому забороняють письменникові розуміти історію так, як він сам розуміє, маючи на те нові відомості з історичних джерел? Чи історія про Київську Русь це тільки та, що викладена у шкільних підручниках?

Івана Білика треба не ганити, а хвалити, що спромігся на художній твір, який зацікавив не тільки пересічного читача, але і науковця.

6 жовтня 1982

"Свобода" передала, що у червні 1941 року Сталін протягом двох тижнів не міг вийти з шоку від несподіваного нападу фашистської Німеччини, а коли вийшов, запропонував Гітлерові мир, подібний до Брестського 1918 року; без компенсації обіцяв віддати Україну і Білорусію. Але Гітлер, сп'янілий від легкого успіху, маючи намір заволодіти й Росією, відхилив пропозицію.

У 1943 році, коли настав перелом у війні, після поразки під Сталінградом, Гітлер, згадавши пропозицію Сталіна, погодився на мир, проте Сталін уже , маючи успіх у перемозі й прагнучи заволодіти Європою, відмовився. Ось так цинічно вирішувалася доля народів слугами сатани.

9 жовтня 1982

В'ячеслав Корнілов римує вірші. Сьогодні йому виповнилося - 60. Святкували усією "капелою" у нього вдома. Були Фурмани, Савостіни, Перельмани та інші друзі. Виголошували гарні тости, читали цікаві вірші, розповідали пристойні мудрі анекдоти, танцювали, співали пісень. Згадували воєнні роки, особисті злети і падіння.

* * *

Нам лити сльози не пора,

і не пора лишати трасу...

Росте мудріша дітвора,

не зупинивсь годинник часу.

11 жовтня 1982

Віктор Ж. сказав, що він бачив книжку віршів В.Маяковського з написом Людмили, сестри В.Маяковського: "Комсомольцам Херсонщины на добрую память от Маяковских - потомков Запорожской Сечи. С сердечным приветом, Маяковская". Слова "потомков Запорожской Сечи" перекреслені. Комусь не сподобалося, що Володимир Маяковський з роду українців та ще й із козаків Запорозької Січі.

Генетична нитка української нації міцна і її ніхто не обірвав, бо хоч вітряків, як каже народна мудрість, уже немає, проте вітри дують і Божі жорна, хоч повільно, але мелють вірно. Усе іде, усе минає, а сліди людської мудрості залишаються.

23 жовтня 1982

Я у Москві. Москвичі з остахом розповідають про вчорашню трагедію, коли вкінці футбольного матчу на Кубок УЕФА між "Спартаком" і голандською "Харгемом" із-за стовпотворіння загинуло багато, кажуть, кілька тисяч уболівальників. Люди відкрито звинувачують міську московську владу, яка побудувала стадіон без належної кількості секцій та проходів, що привело до такої трагедії.

Мудрість людей народжується "опісля".

28 жовтня 1982

Минув тиждень від дня трагедії на Дніпрі, коли потонуло понад 20 людей, а і досі газети, радіо і телебачення мовчать. Як у рот води набрали. Чому? Кого влада боїться? Адже ж мовчання породжує багато вигадок, міфів.

Схоже, що дозвіл на оприлюднення винних осіб, що допустили порушення правил мореплавства, залежить не від закону. Сумно.

10 листопада 1982

Про смерть Брежнєва (люди його називають Бормотушкою) першою сповістила "Свобода", а за добу і наше радіо. Прості люди сприйняли повідомлення спокійно - ніхто не плакав і не шкодував. У людей появилася надія на краще життя, на правдиву інформацію влади.

На заводі за порадою обкому КПУ знову зачислили у бригаду провідників готової продукції якогось пілота Петрова, який загинув сорок два роки тому у час війни. Бухгалтерія щомісяця нараховує на його ім'я зарплату і перечисляє у "фонд миру". Кого дурять і задля чого?

17 листопада 1982

Прислали закриту рецензію Д. Білоуса на мої переклади з болгарської мови. Переклади надіслали у кримське видавництво "Таврія" до збірника віршів болгарських поетів "Линем до одного моря-океану", який планують видати наступного року.

Іліана Стоянова

Істина

Усі вулиці ведуть до мого серця.

Моє волосся і руки обважніли здоров'ям.

Коли приходить зима,

з пустотливими собачатами

я скочуюся з горішніх сковзких вулиць.

Зима коротка

і гріх не кататися на санчатах.

26 листопада 1982

Анатолій прибив мертву сову до дверей свого будинку.

Він десь вичитав, що в стародавньому Римі люди прибивали сову до своїх дверей, щоб відвертала всяке зло.

"Тепер, - каже Анатолій, - я спокійно сплю, бо сова безоплатно охороняє мене".

Світ не без диваків. Може, це і добре. Без диваків і жартівників людське життя було б сумніше.

Людина - відвічна таємниця.

* * *

На узліссі, де братова хата,

запитав я молодшого брата:

"Думав, брате, не віриш ти в чари,

не боїся сліпої покари,

але бачу, неначе обнову,

ти у хаті повісив підкову".

Брат до серця узяв мою мову

і сказав, що повісив підкову

лиш тому, що не вірить у чари,

ні в чортів, ні у їхні покари.

4 грудня 1982

Журнал "Жовтень" № 7, 1982 р. опублікував цікаву добірку виважених віршів "Любов, як промінь навесні" Івана Гнатюка, колишнього в'язня 54 ст. Кажуть, що редактора журналу Романа Федоріва "викликали" і винесли догану за "партійну промашку". У вірші "Тисмениця" вони угледіли замаскований образ України.

"Бульдозери - зарубинецькі буйволи -

Бредуть по Тисмениці в гравії,

По течії, що протестує буйно,

Полискуючи в сніговому безправ'ї.

Як безпритульна, бродить по долині

Без рідного русла - між берегами, -

Збульдозерена, зрита, в тихоплині

Засне, лишень завіяна снігами".

"В мои года не должно сметь

свое суждение иметь" - Грибоедов.

10 грудня 1982

Іван Плахтін видав книжку спогадів "Літа-дороги", в-во "Таврія", Сімферополь. У книзі оповідає про тяжке життя у дореволюційному Донбасі, своє нелегке дитинство і юнацтво, навчання, участь у революційних більшовицьких загонах, свою партійність, літературний успіх, зустрічі і дружбу з відомими поетами й прозаїками - Ольгою Кобилянською, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою, Юрієм Яновським, Олександром Довженком та іншими членами Спілки письменників. Твір читається легко, є цікаві "відкриття", трапляються ненадумані діалоги, монологи, але багато кон'юнктури і суб'єктивізму, брак об'єктивності. У роки війни І.Плахтін працював армійським коресподентом.

15 грудня 1982

Був у радгоспі ім. Леніна. Руїни палацу князя Трубецького говорять про нашу низьку культуру, про епоху варварства. Палац був у списку пам'яток архітектури ХІХ століття і його треба було б зберігати як національну цінність. На жаль, цього не сталося. Люди села, не усвідомлюючи руйнацьких дій, духовного потенціалу, із "князівського" каменю будують гаражі, сараї, кухні, вимощують доріжки, можливо, що і скоро зруйнують цілюще джерело, яке б'є із-під руїни, вода якого цілорічно плюс 15 градусів.

Влада продовжує навчати людей, як не любити свою історію.

18 грудня 1982

Після реконструкції нарешті відчинили обласний краєзнавчий музей. Він розташований в одній з пам'яток архітектури ХІХ століття. Це добра ознака. Музей має великі 32 зали, 10 тисяч цікавих експонатів, половина з яких представлено вперше. Експозиції гарно художньо оформлені, виставлено 14 діорам, що широко розкривають еволюцію флори Херсонщини з часів далекого геологічного періоду, гіпаріонової фауни до наших днів. Представлено і гербарій рідного краю, зразки порід дерев, рослинності та моноліти грунтів. Музей - це захоплююча книжка символів пам'яток історії, флори і фауни, побуту предків і духовності. На нашій території людина з'явилася 10 тисяч років тому.

Музей заснований 1890 року досліджувачем пам'яток Північного Причорномор'я В.І.Гошкевичем, і був розміщений у міській бібліотеці.

19 грудня 1982

Короткочасні дощі. Велике коливання атмосферного тиску негативно впливає на стан мого здоров'я.

Сьогодні день народження Алли. Їздили в Чорнобаївку. В автобусі хтось сказав, що Мозговий, перший секретар обкому КПУ, поїхав у Москву вітати Брежнєва з днем його народження, "бо коли не поїде і не підлеститься, загубить посаду секретаря. А чули? Радіо "Маяк" передало, що у Чілі звільнили комуніста Луіса Корвалана, і він уже приїхав у Москву. Кажуть, його обміняли на поета Буковського, який сидів у тюрмі".

20 грудня 1982

Херсонські русофіли піднімають питання про відновлення пам'ятника О.В.Суворова на Кінбурській косі, якого колись установив онук Суворова на честь перемоги над турками. На постаменті ("Под Кинбурном я отбил у турок охоту делать высадки...") стояв бюст російського полководця, а навколо - трофейні гармати.

Влітку я був у Прогноях (тепер село Геройське). На Кінбурській косі не залишилося і сліду ні від Кінбурської фортеці, збудованої у ХV столітті, ні від пам'ятника Суворова. На косі зустрічаються заболочені озерця, ростуть верби, багато різнотрав'я. Тут гніздяться водоплавні птахи, а також журавлі та білі чаплі.

Коли вболіваєш за ідею - відростають крила; і тоді ти стаєш невидимим, можеш проходити крізь стіни.

23 грудня 1982

Першого грудня цього року Міжнародний планетний Центр заніс нову відкриту малу планету до каталогу Малих планет за № 2701 і дав їй ім'я Херсон. Це велике радісне повідомлення для патріотів міста. Планета рухається навколо Сонця в просторі між орбітами Марса і Юпітера. Відстань від Сонця становить 475 мільйонів кілометрів. Повний оборот по орбіті навколо Сонця мала планета Херсон робить за п'ять років. Відстань планети до Землі становить від 250 мільйонів кілометрів до 395 мільйонів кілометрів. Чергове зближення з Землею до мінімальної відстані буде у липні наступного року. Поперечник планети Херсон становить 10 кілометрів. Це - диво.

Дивом є і комета Галлея.

* * *

Комету Галлею

зліпив Бог із глею.

Зліпив із глею

і зігнав зі світу:

Шукай, Галлеє, собі орбіту!

І пішла Галлея -

в догоду Богу -

в незвідану дорогу.

Не день, не два

кружляє вона.

Аж бачить: Земля!

То що за морока?

Чия планета синьобока?

Летить і далі навмання,

аж бачить на Землі комашня.

Оце диво з див!

Хто комашню двоногу породив?

Комашні багато...

А де ж людина?

Думає, спущуся нижче

і придивлюся ближче.

Придивилася - і в печалі

полетіла далі.

25 грудня 1982

Давно було сказано: час народжуватися і час помирати; час руйнувати і час будувати; час розкидати каміння і час збирати; час говорити і час мовчати.

На жаль, час говорити ще не настав. Він прийде пізніше, і, оминаючи "грандіозне будівництво комунізму", розкаже про існування колишніх каторжних гулагівських таборів політичних в'язнів, про дикі безпідставні репресії простого люду, сатанинські трибунали, голодомори, переслідування і масові розстріли безневинних людей.

Цього року знов багато поетів прийняли до СПУ. Поетів багато - поезії мало.

* * *

Куди поділися крилаті коні,

що подолали всесвіту огром?

Вони стоять на мокрій оболоні,

стриножені цензурним ланцюгом.

У грудні 1979 року у місті Кагарлик відбувся суд над головою Української гельсинської групи О.Бердником. Засудили до 6 років ув'язнення і 3 роки заслання.

* * *

Карався у житті не раз уже й не два,

Та знов болить сумлінням голова.

Ідея світлих дисидентських тем

Живе в душі - і звідти б'є ключем.

Українська нація живе в умовах бункера.

5 березня 1983

Інтелігент - це категорія духовна. У цивілізованих країнах інтелігенцію називають національним багатством. А ще кажуть, що інтелігент - це посол Неба. Отже за своїм станом він не може стояти осторонь політики, не може не боліти болями своєї нації. Чому ж тоді сучасну радянську інтелігенцію не називають національним багатством? Може, тому, що вона інтернаціональна, ніяка?

* * *

Коли російському цареві

Кістлява вексель принесла,

КП повісило на древі

імперського орла.

Приїхав вождь із-за кордону

І до державного керма

Поставив кухарів з розгону,

І не дарма.

Для вожая на той момент

Гім... було інтелігент.

12 березня 1983

У "Літературній Україні", № 10 від 10 березня ц.р. опублікована добірка милозвучних віршів Олеся Лупія, які читаються між рядками.

У них не тільки "Вся планета в шаленому вирі...", але, щоб здобути справедливість, людина "Через шал той повинна пройти", і вірити, що неодмінно закінчиться морок, бо вже

"...Треті півні - співає світанок.

Ніч сплива, ніби темна вода".

Поет нагадує про заповіт матері:

"Казати лиш про те, що на душі,

Що не дає і серед ночі спати..."

Що турбує поета? Про це він, не озираючись, у вірші "Мандрівниця", створюючи образ старенької матері, яка шукає сина, свою надію і радість, говорить про Україну.

"На захід йде за сонцем

Не день, не два, не три,

Єдині охоронці

В старенької вітри...

Іде в жару нестерпну

І в люті холоди,

Хоча вже ноги терпнуть

Від довгої ходи".

Із віршів поета можна визначити його кредо. Олесь Лупій - лірик, боліє болями свого народу. Прізвище Лупій поширене в західних областях України. Пригадую, на початку 50-тих років зі мною на Півночі був студент педагогічного училища, учасник повстанської армії (УПА) Василь Лупій, добродушний і разом з тим незламний патріот України. Він багато мені розповідав про визвольне змагання на Львівщині, про конспірацію УПА, криївки та жорстокість енкаведистів, депортацію населення і багато чого іншого, про що не писали в пресі. Дуже можливо, що Олесь Лупій також із Львівщини, бо "Мандрівницю" міг написати тільки поет із тих областей.

У газеті "ЛУ" повідомлення про смерть видатного українського поета і талановитого перекладача Василя Мисика. Стандартний некролог: "Його поезії утверджують високі комуністичні ідеали, виховують вірність Батьківщині, почуття любові, дружби народів, любов до праці" і ні слова, що він був жертвою комуністичного режиму, відбував ув'язнення за політичні погляди, які не збігалися з поглядами Кремля.

14 березня 1983

Із самвидаву. Минулого року у вересні було створено ініціативну групу захисту прав віруючих в Україні, її членами стали Йосип Тереля (голова), Антон Поточняк, Григорій Будзинський, Стефанія Петраш-Січко... А в грудні голову ініціативної групи Йосипа Терелю заарештували. Новим головою конспіративно обрано Василя Кобрина.

У 1968 році Іван Бутенко служив у Радянській Армії, брав участь у поході на Чехословаччину, "утихомирював чехів". Розповідав, що чехи тоді їх називали совєтськими окупантами. Він і досі не розуміє чого вони хочуть? Совєти їм безкоштовно дали хліб і електроенергію, газ, і метал, а їм усе мало. Я написав вірш "Чехам на вузлик" і прочитав Іванові. Він перелякано вирячив на мене очі.

* * *

Яка там в біса буде рація,

коли терор і окупація!

Які там пільги і свободи,

коли ведуть до льоху сходи!

Розумний чеше, друже-брате,

допоки ще душа крилата

і маєш тяму в голові -

не вір Москві.

15 березня 1983

Заводському колективу виділили одну туристичну путівку до Індії.

Путівка коштує 880 крб., обмін на валюту - 50 крб. Необхідні документи:

1. Анкета, - заповнюється обкомом профспілки.

2. Характеристика-рекомендація, - затверджується райкомом КПУ.

3. Два фотознімки 4 х 5, чоловіки при краватках без орденів.

Я насмілився сказати директорові, що хотів би поїхати в Індію. Він мугикнув, що не проти... Але КГБ чітко відповіло "не пущать!".

Радянське суспільство тепер стоїть ногами на двох крижинах, що розходяться в протилежні сторони.

17 березня 1983

Заходив до К.К.Кудієвського в готель "Київ". У нього були М.Братан, Л.Куліш, Б.Плоткіна, В.Шаройко. До номеру зайшов чоловік у цивільному. Кудієвський сказав: "Товарищи писатели, знакомтесь: мой друг Андрей" і одразу почав хвалити Андропова: "Он умница!.. Он быстро наведет в стране порядок!.. Цюрупинские кулаки выращивают в теплицах помидоры, роются в огородах, как черви, а работать в совхоз не идут. Пора гидрам снять головы!. Юрий Владимирович это быстро сделает. Он знает как!". Таким "рубакам" хочеться сказати:

Не буйствуй, йолопе,

не треба.

Повстане рабська кров на тебе.

Клепай косу, а не мечі -

і буде мир і калачі.

22 березня 1983

У морпорту сталася велика пожежа на кораблі. Загорілася копра, - шкарлупа кокосового горіха. Копру привезли з Індії. Гасили протягом доби, згоріло все до тла.

* * *

Людині йшло з роси й води.

Не знала людина біди.

Не знала...

Та зовсім тихо

з'явилось лихо.

Не шуміло

і не грюкало -

підійшло

і постукало...

. . . . . . . . . .

24 березня 1983

Влада посилила боротьбу з неробами й крадіями державної власності. На дорогах міліція зупиняє автомашини і перевіряє вантажі. Мене зупинили біля Баляхівки. Я автомашиною їхав із Загорянівки. "Стой! Что везешь? Открой багажник... Где работаете? Почему не на работе?.."

Із Москви приїхав Віктор. Каже, москвичі упали в містику, з острахом говорять про астральне тіло могил, яке притягує НЛО; лікуються відварами лайна екзотичних тварин, широко рекламують "безкровні операції" філіпінських хілерів. Каже, варто зайти до знайомого москвича, як він одразу запитає: "Что тебе известно о биополе? Слышал? Бермудский треугольник проснулся. Уже имеются жертвы. Установили, что черная дыра в небе скоро поглотит звезды".

Це результат великого інтелекту чи духовної порожнечі?

7 квітня 1983

Шість років тому (1977) з нагоди 60-річчя від дня Жовтневої революції у стіні будинку заводоуправління (біля вхідних дверей) замурували металеву капсулу з письмовим посланням колективу винзаводу, який працюватиме в 2017 році. "Письмо работникам Херсонского винзавода 2017 года в день 100-летия Великого Октября". "Ухвалили" на зборах заводського колективу. У листі "нащадкам" звітували про великі сучасні виробничі досягнення, високу культуру робітників, "сплоченность" і одностайне схвалення рішень КПРС і уряду. Усе те, чого насправді нема. Вражає безпринципність, навіть майбутньому поколінню не сказали правди.

Сьогодні оту капсулу з наказу дирекції робітник Шкарін із стіни виколупав і відніс директорові. Директор із парторгом щось наодинці у посланні виправили і звеліли Шкаріну знову замурувати.

* * *

Собі могилу рили дні і ночі,

Забрьохались в болото, як мара.

Тепер з могили вибратися хочуть,

Але нема дороги на-гора.

19 квітня 1983

Ховали старшого інженера з техніки безпеки Херсонського радгоспвинтресту В.С.Готліба На кладовищі - духовий оркестр, жалібна музика і офіційна панахида: "Большой патриот советской родины... строитель коммунизма... честный труженик...", а про те, що він сидів у в'язниці за великі хабарі, ні слова.

Про мертвого, кажуть, треба говорити усе добре або мовчати. То чи не краще було б за такої ситуації мовчати?

Із самвидаву. Вірус російського шовінізму живучий, він нівечить душі українців, ув'язнює вільний дух. У результаті поширення такого страшного вірусу національно освітні проблеми не вирішуються, українські школи закривають. Суспільство зденаціоналізувалося. А яке суспільство, таке й життя.

"І сказав він до них: уважайте, бо чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірятимуть вам".

6 травня 1983

Знову в пресі про монстра Нессі, що ніби живе в озері Лох-Несс. Мабуть, правду мудрі кажуть, що дивовижні вигадки, міфи, неймовірні фантастичні вимисли людям потрібні, як повітря. Без них вони інтелектуально здрібніли б, перетворилися б у роботів.

Існування Нессі досі не доведено, хоча в музеї "лох-несського чудовиська", створеному в Інвернессі, зареєстворено три тисячі "спостережень" монстра, а озеро вже не раз досліджували науковці і нічого надзвичайного не знайшли. Але, незважаючи на це, Великобританія широко відзначила ювілей 50-річчя появи Нессі. Задля чого це робиться? Одні кажуть: задля активізації туристичної індустрії, яка приносить великий капітал, інші - задля відволікання людей від насущних соціальних проблем. Але як би там не було, а знаходяться люди, які фанатично вірять в існування монстра. Багато хто намагався виманити його з глибини озера хитромудрими способами. Були ентузіасти, які хотіли побачити Нессі, літаючи над озером на повітряній кулі, з якої на линві до поверхні води спускали свинячий окорок. Але, хоч всі намагання виявилися даремними, таємниця не зникла. А всяка таємниця тривожить людську уяву. І це, мабуть, головне.

Спочатку дискусія. А пізніше... або емір помре, або ішак здохне.

14 травня 1983

1912 року (дев'ятнадцятирічним) Володимир Маяковський побував на Херсонщині. У 1924 році під враженням тодішньої Херсонщини писав "Свисти, заноси снегами меня, прихерсонская степь...". В автобіографії "Я сам" зазначив, що його друг, поет і художник Давид Бурлюк "На різдво завіз до себе в Нову Маячку". Тепер дослідниками установлено, що він помилився. Насправді побував не в Новій Маячці, а в Чорнянці, де знаходився маєток графа Мордвинова, у якого працював батько Давида Бурлюка. Під враженням Херсонського порту Маяковський написав вірш "Порт". Батько Володимира Маяковського народився в Бериславі, потомок запорозьких козаків. Маяковський належав до групи поетів, які видали маніфест під назвою "Зневага громадських смаків". Поети бунтували проти пасивності та одноманітності в літературі.

"Белогвардейца найдете -

к стенке!

А Рафаэля забыли?

Забыли Растрелли вы?

Время пулям

по стенкам музеев

тенькать.

Стодюймовками

старье расстреливай!

А почему

не атакован

Пушкин?"

В.Маяковский, 1918 г.

25 травня 1983

У Союзі тепер виходить багато газет за різними назвами, але насправді це одна газета, у якій пишуть про невідворотню воєнну загрозу збоку США. Читаєш газети - і жити не хочеться. Тепер СРСР і НАТО мають у Європі по 1000 ядерних носіїв середньої діяльності, які здатні уражати цілі від Атлантики до Уралу. США тримають у Західній Європі більш як 700 одиниць засобів доставки ядерної зброї до цілі на Радянському Союзі. Якби вдалося звільнити Європейський континент від ядерної зброї, то це стало б благом для всіх народів світу. Але цього не хочуть ні США, ні Захід, ні СРСР. І це вже говорить про симптом божевілля можновладців червоних, білих, голубих...

10 червня 1983

Ходив до Григорія Кралича. Він великий книголюб і відмінний палітурник. Відніс йому стару зачитану книжку "Полное собрание сочинений Генриха Гейне, том 5, С.-Петербург, издание А.Ф.Маркса, 1904 г.", щоб привів її до належного вигляду. "Книгу песен" Генріха Гейне ще до війни хтось подарував батькові і вона зберігалася у моїй бібліотеці.

Раніше (1978 року), коли я познайомився з Краличем, він подарував мені з дарчим написом книжку Лоуренса Д.Куше "Бермудский треугольник".Таємниця Бермудського трикутника хвилює, вражає неймовірними пригодами і нерозгаданістю. Це нагадує монстра Нессі, що в озері Лох-Несс. Але якщо Нессі, як плід людської фантазії, ніхто не бачив, то трагічні події, які були в Бермудському трикутнику, - потоплення кораблів і літаків, які пролітали над "трикутником", - достовірний факт.

Тут відкрите поле пізнання для науковців. Думається, що вони колись розгадають загадку природи.

Христофор Колумб

(Бермудський трикутник)

І раптом - де сонце? де небо? де зорі?

Незвіданий вимір і простір навкруг.

Кудись позникали і суша, і море,

І лагідний вітер - товариш і друг.

Упали вітрила, закляк мертво компас, -

Не знати, де північ, де захід, де схід.

Під кілем завила невидима помпа,

І воду із тріском ламає, мов лід.

- Агов, капітане!.. Вирулюй додому!

Ти чуєш, Колумбе, тут Всесвіту край.

Вертай доки цілий і в гижі самому

Шукать не прийшлося для душ наших рай!

Через явища природи, навіть черз абстрактні поняття можна побачити людські радощі й печалі, особливості побуту, звичаїв і національного світобачення, які сягають у найподальшу давнину.

12 червня 1983

Три дні тому за рекомендацією начальника кадрів винтресту на завод прийняли вантажником переселенця з Росії. Протягом трьох днів він працював добре, а сьогодні напився до чортиків і горланив на території заводу:

Как по нашей деревушке

Славушка прошла:

Моя милка в понедельник

Троих родила!..

Вот какая - во!..

Такого на заводі ще не було. Охорона виставила його за браму завода.

За брамою, ледь тримаючись на ногах, він комусь погрожував кулаками і співав:

"Мы крепки, как скалы,

нас нельзя сломить,

потому что Сталин

научил нас жить".

26 червня 1983

Поетів, які пишуть українською мовою, тепер багато. Але яких?

У сучасній міській періодичній пресі поголовно друкують вірші недовершені, штучно підігнані під партійний вигаданий "соцреалізм". У "Ленінському прапорі" редактор Кукуруза особливо широко подає поезію молодих графоманів, і вони за таку до них увагу його вихваляють.

Гризня сучасних поетів за місце на шпальтах газет ні на хвилину не втихає. Марнолюбність - велика вада, але коли вона ще й споріднюється з пожадливістю на славу та гроші - то це вже смерть творчості. Талант, ув'язнений такою вадою, стає цяцькою для забави. На жаль, цього не розуміють зелені поети, і не тільки зелені. Графоманія багатьом в'їлася в душу, ніби іржа у неякісне залізо. Але в людини є надія: ніщо не вічне, крім самої вічності. Творчість живе жертвами. Усе на цьому світі починається із жертв. Проти поезії треба боротися тільки поезією.

3 липня 1983

Заходив до технічного інспектора обкому профспілки працівників харчової промисловості Юзбашева. Він показав заяву водія автомашини радгоспу "Азовський". Водій пише: "Довожу до вас, що директор радгоспу заставив мене одвезти його, головного інженера, зав. автогаража, головного агронома та зоотехніка з випивкою на базу відпочинку. Там сказали: Приїдеш по нас через п'ять часов. Коли я приїхав, директор сказав: Відвези оцього чужого чоловіка в город, а відвезеш, приїдеш знову. Коли я відвіз і приїхав, мені сказали, щоб я відвіз ще двох чоловіків додому. Усі були дуже п'яні. Я сказав, що нема бензину і я вже дві зміни за рульом. Зав. автогаража сказав: Катай у радгосп і виливай бензин із автомашин, які на приколі. Я сказав: Не поїду! Зав. гаража витяг мене із кабіни, скрутив мені руку та так, що я від болю закричав. Тоді він п'яний сам сів за руль і поїхав. Ранком я пішов до лікаря. Там мені сказали, що у мене перелом руки. Акта про травму радгосп не дає і больничний не оплачує.

Що мені робити? Прошу заставити зав. автогаража видати мені акт про травму і оплатити больничний"

Такі випадки у радгоспах не поодинокі. Появляються нові ще незнані досі радянські деспоти-номенклатурники. І суду на них немає, бо судді хто?

11 липня 1983

Природоохоронники б'ють на сполох: катастрофічно зменшується лелек в Україні. Закликають уряд до врятування дивовижних птахів, яких із дідів-прадідів дуже люблять українці. Люди вірять, що лелеки приносять родинне щастя, злагоду, людей роблять фізично міцними, а дітей вродливими. Лелека (чорногуз, боцян, бусол) давно занесений до Червоної книги, але це не врятовує, чисельність зменшується.

* * *

Колись пташиночка мала

у домі нашому жила.

Її в тривожний час лелека

Приніс негадано з далека.

Супругом назови мене,

Моє кохання чарівне -

І я лиманами без броду

Піду за тебе в дику воду.

2 серпня 1983

Першими живими істотами, які повернулися живими із космосу, були дворняжки Стрілка і Білка. До них у космосі, пишуть, загинуло 18 собак. Скільки загинуло людей? Не пишуть.

Чотириногі космонавтки вижили і згодом народили цуценят. Одне цуценя від Стрілки в 1962 році Микита Хрущов подарував американському президентові Джону Кенеді.

Хто перший оволодіє космосом, той володітиме світом. Це знають можновладці і спішать, спішать... Конкурують. Така гонитва страшна, вона подібна до вогню, який може людині приносити користь, зогрівати своїм теплом, а може й спалити.

10 серпня 1983

Із бригадою робітників (10 осіб) їздив у радгосп "Овочевий" сапати буряки. Погода сонячна, спекотлива. Жіноцтво пороздягалося, одягнуло плавки (привезли із собою), працювали оголеними.

Плантація буряків нагадувала пляж на березі моря. Більш-менш активно працювали протягом трьох годин. Потім годину обідали, потім годину відпочивали в затінку дерев лісосмуги. Це була не робота, а знущання над землею.

Примусовість робить людину байдужою до результату своєї праці. У такій людині поселяється рабський дух, вона стає інертною.

Тільки вільна праця робить людину вільною.

15 серпня 1983

Прочитав свою поезію - і розчарувався. Слабо!.. недовершено!.. пустопорожньо!.. мляво!.. шаблоновано!.. Господи, коли ж я навчуся писати поезію, яка задовольняла б мене? Мабуть, ніколи. Але чому ж тоді вона тривожить серце і спонукає до вияву її світові?

* * *

В поезіях сьогодні знову

зерно стараюся знайти.

Одвіюю суху полову,

якої греблю хоч гати.

Все той же кінь, мов громовиця;

і вершник той,

і стремено,

а ось! -

як видзьобала птиця -

кудись поділося зерно.

21 серпня 1983

Був у Києві. Мав відрядження в ЦК профспілок, відділ охорони праці. Ішов Андріївським узвозом як музеєм. Дивне патріотичне почуття охоплює, коли дивишся на узвіз із вершини історії. За часів Київської Русі кияни називали узвіз Боричевим, він був головною вулицею, яка поєднувала Верхнє княже місто з торговим Подолом, а пізніше (ХІV-ХVII ст.) - Великою дорогою з Верхнього міста в Нижнє. Тут тільки сліпий не побачить Андріївську диво-церкву, яка збудована в стилі бароко і оздоблена цікавими ліпними орнаментами навколо вікон. З Андріївським узвозом пов'язані імена відомих діячів української культури і науки. Тут мешкали письменники Григір Тютюнник, скульптор і кінорежисер І. Кавалерідзе, відомий професор, доктор медицини Ф.Яновський, українські історики С.Голубєв та О.Оглобін, художники Ф.Красицький та І.Макушенко, композитор, хормейстер О.Кошиць, автор дивовижного роману "Майстер і Маргарита" Михайло Булгаков та інші особистості. Кияни Андріївський узвіз називають Другим Хрещатиком.

25 серпня 1983

Існують вічні літературні образи відомі світові. Це - Дон Кіхот, Гамлет, Фауст, Прометей, Дон Жуан та інші. А які наші, українські?.

Називають Мавку Лесі Українки, а більше?..

Із самвидаву. "Там, де насаджують одну мову, люди перестають розуміти один одного". Розумно. Добре, що наша земля ще незовсім збідніла на реалістично мислячих людей.

1 вересня 1983

В районі Сахаліну радянські винищувачі збили цивільний літак Південної Кореї. Загинуло 269 пасажирів. Влада намагається оправдатися, мовляв, літак мав на борту шпигунські пристрої. Це - холодна війна, яка може перетворитися в гарячу.

* * *

...І в синє-синє море

(о горе!)

дітей упало сотні,

старих упало сотні...

Упали у безодню

на хвиль холодні груди

безвинні люди.

8 вересня 1983

Відгук зарубіжних людей на знищення цивільного корейського літака над Охотським морем не забарився. "Наддніпрянська правда" пише.

"4 вересня о 9 годині 50 хвилин ранку юрба знахабнілих хуліганів у кількості понад 400 чоловік, збивши замок і зламавши ворота резиденції постійного представника СРСР при ООН у Гленкові, вдерлась на територію резиденції і вчинила там антирадянський шабаш. Бандити, які несли плакати з написами "Вбивайте росіян!", були озброєні бейзбольними битками. 6 вересня президент Р.Рейган виступив по радіо й телебаченню з наклепницькою, пройнятою патологічним антикомунізмом промовою, яка містить брехливі вигадки на адресу Радянського Союзу...".

У повітрі пахне порохом.

9 вересня 1983

За російського царизму було багато безпринципних поетів, навіть відомих. Наприклад, Пушкін написав:

"И долго буду тем любезен я народу,

что чувства добрые я лирой пробуждал,

что в мой жестокий век восславил я свободу

и милость к падшим призывал".

Царедворцям не сподобався заклик людей до свободи і вони запропонували придворному поетові Жуковському переінакшити строфу вірша - і він переінакшив:

"И долго буду тем народу я любезен,

что чувства добрые я лирой пробуждал,

что прелестью живой стихов я был полезен,

и милость к падшим призывал".

Саме таку строфу написали на плиті пам'ятника Пушкіну, свідомо принизили пам'ять великого поета. Це симптом суто російської моралі.

12 вересня 1983

Чергував на опорному пункті ДНД. Міліція затримала особливо небезпечного кримінального злочинця Лук'янова - 1954 року народження, мешканць м. Севастополя, на лівій руці біля великого пальця витатуйовано слово "Крим". Лук'янов убив воєнного службовця, заволодів пістолетом марки "Макаров", а потім убив водія таксі, забрав його гроші і документи.

Звіряча вада людини лежить на площині, яка за межами людського розуму. Коли кінь усе життя ходив по колу, крутячи барабан водогону, його не запряжеш у плуг, бо не вміє ходити по прямій.

20 вересня 1983

Був на семінарі з цивільної оборони при штабі ЦО Дніпровського району. Теми:

1. Морально-политическая и психологическая подготовка трудящихся в условиях возникновения ядерной войны.

2. Гражданская оборона - наша победа в будущей войне.

3. Ядерный потенциал Советского Союза и ложь США.

Синдром Туретта - хвороба, що спонукає людину шукати ворога і лихословити без будь-якої причини.

26 вересня 1983

На заводі чергова політінформація. Лектор говорив, що ми категорично проти озброєння НАТО. Ми демонтуємо ракети, а вони монтують... Удар нижче пояса США отримало від нашого визвольного походу в Афганістан. "Да, мы теряем людей, но эта потеря незначительная. Мы против вмешательства во внутрение дела других стран, но мы - интернационалисты и не допустим, чтобы наши братья по идеологии эксплуатировались империалистами.. Что же произошло в Афганистане?

В апреле месяце 1978 года под руководством демократической партии Афганистана победила советская революция. Первым президентом новой республики был законно избран наш великий друг Тараки, а вице-президентом стал Амин. Позже наша разведка установила, что он агент ЦРУ. Тараки - коммунист, он против эксплуатации человека человеком, он издал указ о национализации земли, сказал крестьянам: Берите землю, работайте. Но афганские крестьяне еще темный народ, они не поняли Тараки, они говорят: Земля хозяина... Если возьмем чужую землю, нас аллах накажет. Поскольку землю никто не обрабатывает, то, естественно, в стране появился голод. Мы щедро помагаем продуктами, но контрреволюционеры сжигают... Тараки открыл школы, но муллы разрушили их. Амин оклеветал нашего друга Кармель Бабраки и он вынужден был оставить Афганистан. Теперь он в Москве. Я был в Афганистане и скажу, что афганцы не любят американцев, они ближе к нам. Мы принесли им свободу и независимость. На Востоке нас поддерживают многие страны. Империалисты пошумят и перестанут. Вспомните, шумели, когда мы давили контрреволюционеров в Венгрии 1956 г., Чехословакии 1968 г, Камбодже, Вьетнаме, Эфиопии... Ну и что? Перестали".

Коли б сам не чув, не повірив би.

3 жовтня 1983

Розповідають, що на ХБК "ЧП" - надзвичайна подія. Заступник генерального директора ХБК С-кий, член КПРС, має урядові нагороди, голова комітету ветеранів війни Дніпровського району виявився сіоністом. Дві його доньки виїхали жити до Ізраїлю. РК КПУ звинувачує КГБ, яке проморгало сіоніста.

1978 року ЦК КПРС видав постанову про посилення вивчення російської мови та літератури (Брежнєвський циркуляр). А цього року той же ЦК КПРС видав новий указ про посилення вивчення російської мови і підвищення заробітної плати вчителям російської мови на 15%. (Андроповський указ). На фасаді палацу культури текстильників була неонова вивіска "Палац ім. 50-річчя радянської України". Як тільки вийшла згадана постанова одразу міські російські шовіністи замінили вивіску з української на російську мову "Дворец культуры текстильщиков". Такі постанови ЦК КПРС можуть породити нового російського вандала Погружальського, який 1964 року у Києві спалив цінний історичний український архів у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР.

* * *

Десятки тисяч книг безжально жер вогонь.

Десятки тисяч книг пожбурено з долонь.

Не знав тоді фашист, що сонця не залить,

А вогнищем вогонь ніколи не спалить.

Та істину оту не знають і тепер.

Невігласам новим культура й честь - бар'єр.

У Києві горять аннали древніх міст,

Їх спалює дикун - російський шовініст.

. . . . . . . . . . . . . . .

Шовініста Погружальського, кажуть, судили, але за рік звільнили за амністією. Якщо це правда, то можна очікувати нових проявів акцій азіатського вандалізму, руйнації національних культур.

18 жовтня 1983

Не повернулися з відрядження за кордон артисти Михайло Насирер і Соломія Насирер. У Японії залишився артист Годунов.

У пресі повідомили, що англійські археологи понад десять років працюють над вивченням поховань фараонів у Єгипті, їхніх мумій. Зроблені відкриття - мумії датуються 6000 роками до н.е. Клітини шкіри мумії відрізняються від людської. Гадають, що єгиптяни прилетіли з космосу на Землю.

Американські вчені виявили скелет гомініда, який жив 4 мільйони років тому. Знайдено і скелет гомініда жінки, яка жила 3,2 мільйона років тому. Якщо це правда, то як пов'язати з біблією? Світ залишається бути загадкою. Це, мабуть, і правильно, бо коли б не було загадки, людське життя було б нецікавим.

3 листопада 1983

Шабашка - це будь-яка річ, украдена працівником на своєму виробництві, коли працівник повертається додому не з порожніми руками, щось несе украдене. Зупинити такий крадіж влада безсильна, - не діють ні погрози, ні умовляння, ні судові покарання. Жахливо те, що найбільшими несунами є начальство і бійці (пишуть у "Наддніпрянській правді") позавідомчої охорони.

Мавр зробив своє діло - мавр повинен піти.

"Бачиш дим? Пригадай вогонь. Бачиш світ? Пригадай вічність. Що таке світ? Дим вічності" Григорій Сковорода.

"Всяка влада псує, абсолютна влада псує абсолютно". Дж. Неру.

17 листопада 1983

У серпні місяці цього року російський поет і перекладач поезії з української на російську (переклав книжку віршів М.Братана) Микола Шумаков був у Херсоні, гостював у М.Б. "Наддніпрянська правда" опублікувала чималу добірку віршів Шумакова, у тому числі "Херсонские плавни". Шумакову я показував наші плавні, човном плавали по озерах та єриках. Сьогодні зустрівся з ним у Москві, їздили у Передєлкіно.

Краще пишатися своєю національністю і поважати людину іншої національності, духовно взаємнозбагачуватися від спілкування з нею, ніж ворогувати чи триматися космополітизму.

* * *

Радію зараз я немало,

І радість рветься із грудей,

Що точать гвинтики з металу,

І вже не роблять із юдей.

21 листопада 1983

Не затихають розмови про судовий вирок, винесений іменем Української РСР Миколі Маяцькому - розстріл, а Сергію Довбні - три роки ув'язнення. Довбні дали менший вирок, бо він (пише "Наддніпрянська правда" від 3 серпня ц.р.) був комсомольцем, а в армії командиром. М.Маяцький із С.Довбнею стріляли лебедів на озері в Солонцях Цюрупинського району і застрелили колгоспника Олександра Повода, який, почувши постріли, поїхав колгоспним трактором захищати лебедів. Старі люди кажуть, що початок байдужості до природи іде з часів прийняття християнства, де немає жодної заповіді про любов до рідної землі чи природи. Чи так? Запитати б священика.

2 грудня 1983

На заводі чергова політінформація на міжнародні теми. Лектор із обкому КПУ. Він сказав:

- Маргарет Тетчер - людоїдка, може вона й жінка, але не нам сестра.

- Альєнде - чесний комуніст, але поскільки виховувався в капіталістичному оточенні, не мав класового почуття, тому й зазнав поразки.

- Кастро - переконаний комуніст, ЦРУ полює на його життя, але він для куль непробивний.

- Індіра Ганді - наша людина.

- Дубчик - агент ЦРУ, друг зрадника Аміна.

- Рейган - американський фашист. Він порушив чотири статті американської конституції:

1. Двічі одружувався.

2. Йому - 70 років, - конституція США забороняє людині займати посаду президента, яка має вік понад 65 років.

3. За фахом артист, а не політик.

5 грудня 1983

Сталін та його прибічники терором зуміли паралізувати волю радянського суспільства. Про це пише Чаковський у романі "Війна".

Підполковнику Рукатову "Звонили от Сталина, благодарили за письмо. Товарищ Сталин желает побеседовать... Прочитал эту запись и его будто кто-то оттолкнул от стола. Очутившись на средине кабинета, он стал вытирать платком вдруг вспотевший лоб... Почувствовал противную слабость в ногах и подкатившую к сердцу тошнотную волну".

Кажуть, яке суспільство, така і влада. Чи порозумнішає теперішнє суспільство? Кажуть, порозумнішає.

10 грудня 1983

Радіо "Свобода" передало, що радянський журналіст Олег Бітов попросив політичного притулку в Італії. "Литературная газета" відгукнулася так:

"У О.Битова, человека 51 года, интеллектуала с твердыми марксистскими убеждениями, уравновешенного, опытного и уважаемого журналиста вряд ли какой-либо был повод скрыться" і подає свої версії: "уворовали!".

Далі газета пише про десидентку Веліканову "которая самостоятельно и с другими лицами систематически изготовляла, размножала, хранила и распространяла на территории СССР материалы (Сахарова, Орлова, Гинзбурга) с клеветническими измышлениями порочащими советский общественный и государственный строй".

Щось не те робиться у нашому царстві.

15 грудня 1983

Київське видавництво "Наукова думка" видало цікаву й повчальну книгу творів поета й археолога Бориса Мозолевського "Скіфський степ". Це про прадавній південноукраїнський причорноморський (Понта Евксінського за Геродотом) степ, де мешкали й прославилися мужністю, патріотизмом і мистецтвом прабатьки; степ, яким у давнину пройшли гунни, готи, сармати та інші відомі й невідомі історичні племена. Мозолевський народився на Миколаївщині і не без гордості пише: "...Я народився і виріс у скіфських степах". Чи не за те доля привела його до Товстої Могили, що на Дніпропетровщині, щоб він явив світові шедевр людського розуму і рук, який зберігався в Товстій Могилі понад 2000 років, золоту скіфську пектораль - "знахідку віку".

У "Наддніпрянській правді" Валерій Бойченко у статті "Не лише хліб, а й вічність" пише, що скіфи не мали своєї писемності, тому світ мало що про них знає. Скіфи залишили нам свою книгу "Золоту скіфську (царську) пектораль", з якої ми довідалися про їхній побут, мистецтво, традиції, ремесло. Це і є їхня суто скіфська писемність.

* * *

Не зачуміли історичні ниви

І не погасло давнє джерело,

І борзі коні, коні буйногриві,

Побіля воїв, як колись було.

18 грудня 1983

У статті "Не дамо кривдити пісню" "Наддніпрянська правда" подає відгуки читачів про судовий процес, який недавно відбувся в Херсоні над композитором Філатовим, який допустив до своєї музичної композиції елементи джазу й поп-музики, і самочинно транслював по радіо. Якийсь "читач" О.Сухомлин пише: "Буржуазна пропаганда намагається усілякими засобами розмити свідомість нашої молоді, розбестити, спрямувати на хибну стежку". А ось витяг із протоколу зборів інвалідів війни: "Наш народ втратив на війні 20 мільйонів чоловік. Ми йшли у бій з нашою рідною піснею, з піснею, яку зараз намгаються спаплюжити негідники... Не дамо скривдити пісню! - така одностайна думка учасників зборів". Судовий нарис обговорила і редакційно-художня рада облтелерадіокомітету: " Члени одностайні в оцінці мерзенних дій Філатова та Емануілова". Не забарилося обговорити "мерзенний вчинок Філатова" і обласне управління культури. "Всі керівники самодіяльних вокально-інструментальних ансамблів і дискотек області проходять переатестацію... Центри управління перевіряють і затверджують програми і сценарії дискотек.".

Тут, як кажуть, коментарі зайві. Бог відібрав розум у цекашків.

20 грудня 1983

Тривога і невідомість завтрашнього дня не залишає світ. Усі без винятку газети заповнені назвами статей на одну тему: "Достойна одповідь Рейгану!", "Викриття наклепницької кампанії", "Кошмари президентства", "Геть диктатуру Піночета!", "Тривожні вітри з-за океану", "Світ засуджує агресію Вашингтона", "Факти викривають Вашингтон"...

Страх не дає людині дорости самій до себе, пізнати велич духу людського, наблизитись до божественного у собі. Нас мучить своєрідна хвороба - незнання правдивої історії.

Отже навчаймося, не цураймося ані солодкого, ані гіркого. Знання - найкращі ліки проти будь-якого рабства.

25 грудня 1983

Останніми роками молоді люди особливо широко захоплюються релігійною атрибутикою, - на грудях носять хрестики, молоді батьки таємно хрестять своїх дітей. З цього приводу "Наддніпрянська правда" постійно друкує статті В.Запорожця та В.Чемоданова на атеїстичні теми та судові процеси над віруючими. Статті написані в дусі войовничого атеїзму, повні нетерпимості до релігії. Пишуть: "Однією з найважливіших частин комуністичного виховання юнаків та дівчат є формування у них науково-матеріалістичного світогляду, міцних атеїстичних переконань". Кажуть, В. Запорожець та В.Чемоданов - кагебісти. Чи не з тієї кліки на майдані Святого Петра в Римі 13 травня 1981 року турецький підданий Махмед Алі Агджа стріляв у Папу Іоана Павла Другого?

Іван Ковров у газеті "Наддніпрянська Правда" пише, що якась Галина Копєйкіна, що мешкає по вулиці Робочій, 16, "займається ворожінням". Він знайшов її, детально описує засоби ворожіння. Вияснив, що вона не лише займається гаданням, що заборонено законом, але і ніде не працює, веде ледаче життя.

28 грудня 1983

Микита Шумило, добре відомий знавець української мови і перекладач К.Паустовського, Ч.Айтматова та інших російських письменників, у статті "Гомер співає українською мовою" ("Літературна Україна") добре слово сказав про опального Бориса Тена (Миколу Васильовича Хомичевського), завдяки таланту якого Гомер і Есхіл, Софокл і Евріпід, Арістофан і Арістотель заговорили українською.

Микита Шумило, усвідомлюючи подвиг письменника, подає своє розуміння людського месіанства: "Космос сформував мозок людини і через розум людський сам себе усвідомлює. І людство, як космічне явище, через страхітливі протиріччя, через страждання і муки, дивуючись і захоплюючись само собою, усвідомлює себе в літературі, в мистецтві, в філософії - від прадавніх часів і до наших днів. Може, якраз саме література найбільше допомагає людству зрозуміти й відчути, що воно єдине, одна сім'я, і воно страшенно самотнє на цій маленькій голубій планеті". Хоч від такого погляду Шумила віє космополітизмом, "громадянином Всесвіту", але доля правди є. Людство прагне оволодіти космосом і вже ніколи не зупиниться, не дивлячись ні на матеріальні, ні на політичні перепони. Це ознака самотності - і людство хоче позбутися його.

30 грудня 1983

Прочитав надіслані Соколовським вірші, і самого потягнуло на верлібр, усвідомлюючи думку Т.Еліота, що "...верлібру не існує. Від метру нікуди не сховатись, ним можна тільки досконало оволодіти".

Далі...

1970 | 1971 | 1972 | 1973 | 1976
1977 | 1978 | 1979 | 1980 | 1981
1982 | 1983 | 1984 | 1985